Кров ельфів

Ось так виглядає митна війна – прокоментував розгардіяш Лінус Пітт, роблячи мудру міну. – Візімір вимагає впровадження у Новіграді права складу. Фольтест з Темерії відповів реторсійним, необмеженим правом складу у Визимі і Горс Велені. Він сильно вразив цим реданських купців, бо Візімір збільшив мита на темерські вироби. Захищає реданську господарку. Темерія затоплена дешевими товарами з нільфгаардських мануфактур. Тому митники настільки старанні. Якщо нільфгаардські товари у надмірній кількості витікатимуть через кордон, господарство Реданії впаде. Реданія майже не має мануфактур, а ремісники не витримують конкуренції.

Коротко кажучи – усміхнувся Геральт – Нільфгаард поволі здобуває товарами і золотом те, чого не здобув зброєю. Темерія не обороняється? Фольтест не впроваджує блокади південних кордонів?

Як? Товар йде через Махакам, через Бругге, через Верден, через порти в Цідарісі. Для купців йдеться про власний зиск, не про політику. Якби король Фольтест заблокував кордони, купецькі гільдії підняли би страшний ґвалт…

Валюта є? – прогарчав підходячи до них, митник з налитими кров’ю очима та зарослим ротом.

Щось для декларування?

Я вчений!

Будь собі хоч принцом! Я питаю, що ввозиш?

Залиш їх, Воратек – сказав керівник групи, високий і плечистий митник з довгими чорними вусами. – Відьмака не впізнаєш? Вітаю, Геральте. Це твій знайомий? Вчений? А їдете до Оксенфурту, пане? І без багажу?

Саме так. До Оксенфурту. І без багажу.

Митник витяг з рукава велику хустку, витер чоло, вуса і шию.

І як справи, Геральте? – запитав. – Потвори не з’явились?

Ні. А ти, Олсене, може щосб бачив?

Я не маю часу розглядатись. Я працюю.

Мій татусь – повідомив Еверетт безшелесно підкравшись – є лицарем короля Фольтеста! І має ще більші вуса!

Вали звідси, шкет – сказав до нього Ольсен, після чого тяжко зітхнув. – Може маєш трохи горілки, Геральте?

Ні.

Але я маю  - здивував всіх вчений муж з Академії, витягуючи з сакви пласку баклагу.

А я маю закуску – похвалився Плюскавець, виринаючи як з-під землі. -  Вудженого річкового миня!

А мій татусь…

Відвали, гівнюче!