Кров ельфів

                                                 РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

Ти щось сказав?

Хлопчик потягнув носом і відсунув з чола завелику оксамитову шапочку з фазанячим пером, яке лихо звисало з боку.

Ти лицар? – повторив запитання, дивлячись на Геральта блакитними як фарба баньками.

Ні – відповів відьмак, здивований, що йому хочеться відповідати. – Ні.

Але ти маєш меч! Мій татусь є лицарем короля Фольтеста. Теж має меч. Більший ніж твій!

Геральт впер лікті в перила і сплюнув у воду, що вирувала за кормою баржі.

Носиш на плечах – не відставав шмаркач. Шапочка знову насунулась йому на очі.

Що?

Меч. На плечах. Чому маєш меч на плечах?

Бо моє весло вкрали.

Шмаркач роззявився, показуючи подиву гідні щербини на молочних зубах.

Посунься від борту – наказав відьмак. – І закрий рота, бо туди муха впаде.

Хлопець роззявився ще ширше.

Сивий, а дурний! – буркнула мати шмаркача, багато зодягнена шляхтянка, відтягуючи недоростка за боброивй комір плащика. – Ходи сюди, Еверетте! Скільки раз я тобі казала, щоб не знайомився з посполитими!

Геральт зітхнув, дивлячись на зарослі острови і купини, які виринали з ранкового туману. Баржа, незграбна як черепаха, тяглася у властивому для неї, тобто, черепашому темпі, викликаному лінивою течією Дельти. Пасажири, здебільшого купці і селяни, дрімали на багажі. Відьмак знову розкрутив сувій, повернувшись до листа Цирі.

…сплю у великій залі, яка називається Спальною, а ліжко маю дуже величезне, скажу Тобі. Я в Середніх Дівчатах, дванадцятеро нас, але я найбільше приятелюю з Еурнейд, Катьою і Іолею Другою. Зате сьогодні я Їла Зупу, а найгірше що іноді треба Постити і дуже рано вставати, Вдосвіта. Раніше, аніж у Каер Морхені. Решту напишу завтра бо зараз будемо мати Молитву. У Каер Морхені ніхто ніколи не молився, цікаво, чому тут треба. Певно тому, що це Храм. Геральте. Мати Неннеке прочитала і наказала не писати Глупств і точно без помилок. І чого навчаюся, і що вчуся добре, і що я здорова. Добре почуваюся і я здорова, шкода Голодна, але Скоро Обід. І ще Мама Неннеке казала ще написати, що молитва точно ще нікому не зашкодила, ані мені, ані тобі теж.