Геральте, я знову маю вільний час, так напишу чого я вчуся. Правильно читати і писати Руни. Історія. Природа. Поезія і Проза, Правильно висловлюватись Загальною Мовою і Старшою Мовою. Я найкраща у Старшій Мові, умію також писати Старші Руни. Напишу Тобі щось, то й сам побачиш. Elaine blath, Feainnewedd. Це значило: Гарна квіточка, дитя Сонця. Бачиш сам, що вмію. І ще… Тепер можу знову писати, бо знайшла нове перо, бо то старе зламалось. Мати Неннеке прочитала і хвалила мене, що правильно. І ще казала,що я слухняна, і щоб ти не турбувався. Не турбуйся, Геральте.
Знову маю час, так напишу, що сталось. Як ми годували індиків, я, Іоля і Катя, то Один великий Індик на нас напав, шию мав червону і був Жахливо Страшний. Спершу напав на Іолю, а пізніше хотів на мене напасти, але я не боялась, бо він був і так менший і повільніший за Маятник. Зробила фінт і пірует і двічі вдарила його різкою, аж він Утік. Мати Неннеке не дозволила мені носити тут Мого Меча шкода, бо я б тоді тому Індикові показала, чого навчилась у Каер Морхені. Я вже знаю, що справжніми Старшими Рунами слід писати Caer a'Muirehen і що це означає Оплот Старого Моря. Це певно тому, що там всюди Мушлі і Слимаки та Риби, відтиснуті на каменях. А Цинтра правильно пишеться Xin'trea. А моє ім’я походить від Zireael, а це значить Ластівка, а це значить, що…
Читаєш собі?
Підняв голову.
Читаю. А що? Щось сталось? Хтось щось помітив?
Ні, ні – відповів шкіпер, витираючи руки у шкіряний кабат. – Спокійно на воді. Але є туман, а ми вже бл близько біля Жирної брили…
Знаю. Пливу туди вже вшосте, Плюскавцю, не рахуючи повернень. Вивчив шлях. Мої очі відкриті, не турбуйся.
Шкіпер кивнув головою, відійшов у бік носу, переступаючи лежачі всюди паки і клунки подорожніх. Скупчені на міделі коні іржали і стукали підковами об дошки палуби. Були посередині течії, серед густого туману. Баржа орала носом водяні лілії, розганяла купини. Геральт повернувся до читання.
… це значить, що маю ельфійське ім’я. А я ніяка не ельфиня. Геральте, тут у нас теж говорять про Білок. Часом навіть приїжджає військо і випитує і каже, що поранених ельфів не можна лікувати. Я не писнула нікому ні словечка про те, що було весною, не бійся. І про те, що слід практикуватись, теж пам’ятаю, не думай собі. Ходжу до парку і тренуюсь, коли маю час. Але не завжди,бо я мушу теж працювати на кухні, або у саді, як всі дівчата. І навчання теж маю дуже багато. Але це нічого, буду вчитись. Ти колись теж вчився у Храмі, казала мені про це Матінка Неннеке. І казала ще, що махати мечем може будь-який дурень, а відьмачка має бути мудрою.
Геральте, обіцяй, що приїдеш! Приїжджай!
Твоя Цирі.
P. S. Приїжджай, приїжджай.
P. S. ІІ Матінка Неннеке казала написати в кінці Хвалу Великій Мелітеле, нехай її благословення і прихильність завжди буде з Тобою. І щоб з Тобою нічого не сталося.
Цирі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 90. Приємного читання.