Кров ельфів

Ярпен мовчав. Лицар опустив очі.

Вибачте – прошепотів.

Червонолюд повільно повернув голову, подивився на нього. На Геральта. На Цирі. На всіх. Людей.

Що ви з нами зробили? – гірко запитав. -  Що ви з нами зробили? Що зродили… з нас?

Ніхто йому не відповів.

Очі довгоногої ельфині були скляними і матовими. На її викривлених вустах застиг крик. Геральт обійняв Цирі. Повільним рухом зняв з її дуплету білу, забарвлену темними плямками троянду, мовчки кинув квітку на тіло Білки.

Прощавай – прошепотіла Цирі. – Бувай, Трояндо з Shaerrawedd. Прощай і…

І пробач нам – закінчив відьмак.

Вони волочаться краєм, влізливі та безсоромні, ставши на злий шлях, громлячи вовкулаків і винищуючи упирів, видираючи гроші у довірливих, а отримавши цей злий заробіток рушають далі, щоб у найближчому місті знову проробити це шахрайство. Найпростіший доступ вони знаходили до хати чесного, простого і несвідомого селянина, який усі нещастя і злі випадки налякано приписує чарам, надприродним істотам і потворам, діям планетника або злого духа. Замість того, щоб молитись богам, замість того, щоб занести багату пожертву до Святині, такий простак готовий віддати відьмакові останній гріш, вірячи, що відьмак, нечестива потвора, зуміє відвернути його долю і запобігти лихові

Анонім. Монструм, або опис Відьмака.

Я не маю нічого проти відьмаків. Хай собі полюють на вампірів. Тільки б податки платили.

Радовід ІІІ Сміливий, король Реданії.

Прагнеш справедливості – винайми відьмака.

Граффіті на стіні Кафедри Права Університету в Оксенфурті.