Кров ельфів

Жагниця? Це якась народна назва. Я б скоріше послуговувався науковою назвою. Гмм… Жагниця… Дійно не знаю, який вид ви маєте на увазі…

Я маю на увазі шорстку потвору, довжиною у два сажні, яка нагадує зарослий водоростями стовбур, який має десять лап і щелепи, як пили.

Опис залишає бажати кращого з точку зору наукової точності. Дійно йдеться про когось з родини Hyphydridae?

Я цього не виключаю – зітхнув Геральт. – Жагниця, з того, що я про неї знаю, походить з винятково паршивої родини, жодна назва не є для цієї родини образливої. Мова про те, шановний бакалавре, що котрісь з членів цього несимпатичного роду атакували два тижні тому баржу Компанії. Тут, у Дельті, недалеко від місця, у якому ми саме знаходимось.

Хто таке стверджує – засміявся скреготливо Лінус пітт – той неук або брехун. Нічого подібного не могло статись. Я дуже добре знаю фауну Дельти. Родина Hyphydridae взагалі тут не водиться. Ані інші такої ж міри небезпеки хижі види. Значне засолення і нетиповий хімічний склад води, особливо під час припливу…

У час припливу – обірвав Геральт – коли хвиля припливу проходить через канали Новіграду, у Дельті взагалі немає води у точному значенні цього слова. Частина її складається з відходів,   обмилків, олії та здохлих щурів.

На жаль, на жаль – засмутився магістер-бакалавр. – Деградуюче середовище… Не повірите, але з понад двох тисяч гатунків риби, які жили у цій річці ще п’ятдесят років тому, зосталось не більше як дев’ятсот. Це справді прикро.

Обидвоє сперлись на перила і мовчки дивились на зелену мутну глибину. Приплив вже починався, бо вода смерділа щораз сильніше. З’явились перші здохлі щурі.

Цілком вимер білоперий головач – перервав мовчанку Лінус Пітт. – Зникнула кефаль, вежоголов, кітара, смугастий в’юн, барбус вогняний, зубач королівський…

     На відстані біля десяти сажнів від борту вода зануртувала. За мить обоє побачили понад двадцятифунтовий зразок зубача королівського, що проковтнув дохлого щура і зникла у глибині, махнувши вдячно хвостовим плавцем.

Що це було? – здригнувся магістр.

Не знаю – Геральт подивився в небо. – Може пінгвін?

Вчений зиркнув на нього, стис губи.

Однак, це точно не була ваша легендарна жагниця! Кажуть, що відьмаки володіють значними знаннями про деякі рідкісні види. А мало того, що повторюєте всілякі плітки і байду, так ще й намагаєтесь брутально з мене знущатись… чи ви мене взагалі слухаєте?

Туман не підіймається – тихо сказав Геральт.

Га?

Вітер слабкий. Коли запливемо у протоку, між островами, буде ще слабший. Буде туманно аж до самого Новіграду.

Я не пливу до Новіграду, зійду в Оксенфурті- сухо повідомив Пітт. – А імла? Вона не є аж така густа, щоб унеможливити навігацію, як думаєте?

Хлопчик у шапочці з пером пробіг біля них, сильно перехилившись, намагаючись палицею зловити щура, що прибився до борту. Геральт підійшов, вирвав у нього патик.

Забирайся звідси. Не наближайся до борту.