- Я хотів бути просто ввічливим. Не хочу втручатись у цей конфлікт. Хочу залишитись нейтральним.
- Не вийде! – вереснув Ярпен. – Не вдастся уникнути, розумієш? Ні, ти нічого не розумієш. Ах, злізай з мого возу, сідай на коня. Забирайся мені з очей, нейтрал надимлений. Ти мене дратуєш.
Геральт відвернувся. Цирі затамувала подих в очікуванні. Але відьмак не сказав ні слова. Встав і зістрибнув з возу, швидко, м’яко, витончено. Ярпен почекав, поки відв’яже кобилу від драбинки, після чого знову шмагонув коня, буркочучи у бороду якісь незрозумілі, але жахливі своїм звучанням слова.
Встала, щоб теж зіскочити знайти каштана. Червонолюд обернувся, змірявши її недружелюбним поглядом.
З тобою теж тільки клопіт, панночко – пирхнув гнівно. – Потрібні нам тут дами і дівчатка, холера, навіть висцятись з козел не можу, мушу зупиняти запряг і бігти у кущі!
Цирі вперла кулаки у стегна, струснула попелястою гривкою і задерла носа.
Так? – запитала, роздратована. – Пива менше пийте, пане Зіґріне, то й будете менше хотіти!
Хрін тобі до мого пива, шмаркало!
Не верещіть, Трісс щойно заснула!
Це мій віз! Буду верещати, якщо така моя воля!
Пень!
Що? Ах, ти ж коза нахабна!
Пень!
Я тобі зараз покажу пенька.. О, бляха, Тпрууу!!!
Червонолюд міцно вилаявся, осадивши в останній момент, у момент, коли двійко коней вже збирались переступити через стовбур, який перегородив дорогу. Ярпен встав на козлах, блюзнірствуючи по-людськи і червонолюдськи, свистом і ревом стримуючи запряг. Червонолюди і люди, зіскочивши з возів, підбігли, допомогли забрати коня на вільну дорогу, тягнучи за вуздечки і шори.
Задрімав, чи що, Ярпене? - прогарчав, підходячи Пауль Дальберг. – Холера, якби на це наїхав, вісі був би кінець, колеса до чорта би б потріскали. Що ти, на лихо…
Завали, Паулю! – рикнув Ярпен Зіґрін і злостиво шмагонув віжками кінські зади.
Маєте щастя – солодко сказала Цирі, всідаючись на козли поряд червонолюда. – Ліпше як бачите, мати на возі відьмачку, аніж їхати самому. Якраз вчасно вас застерегла. Ну, ну, а могли б якраз злетіти з козел і впасти на той пень. Страшно подумати, що б з вами могло тоід статись…
Будеш тихо?
Вже нічого не кажу. Ані словечка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 71. Приємного читання.