Кров ельфів

      Коралл. Ваніелле. Йоель. Рябий Аксель…

- Для чого ти мене сюди привела? – шепнула. Для чого?

Цирі повернулась. Підняла руку, а чародійка побали струмочок крові, яка стікала лінією життя всередину долоні, на згин.

Це троянда – повідомила спокійно дівчинка. З Троянда з Шаерраведду. Я вкололась. Це нічого. Це тільки кров. Кров ельфів…

Небо потемніло ще більше, а за мить зблиснуло гострим, засліплюючим світлом блискавки. Все застигло у мовчанні і нерухомості. Цирі зробила крок, прагнучи переконатись, що буде в змозі це зробити. Затрималась поряд з Цирі і побачила, що обидві стоять на краєчку бездонного провалля, у якій клубочиться червоний, ніби підсвітлений дим. Блиск чергової беззвучної блискавки раптом виявила довгі мармурові сходи що вели у безодню.

Так треба – повідала тремтячим голосом Цирі. – Іншої дороги немає. Тільки ця. Сходами вниз. Так треба, бо… Va'esse deireadh aep eigean...

Говори – прошепотіла чародійка. – говори, дитинко.

Дитя Старшої Крові… Feainnewedd... Luned aep Hen Ichaer... Deithwen … Біле полум’я… Ні, ні… Ні!

Цирі!

Чорний лицар… з перами на шоломі… Що він зі мною зробив? Що тоді сталось? Я боялась… Мені все ще страшно. Це не закінчилось, це ніколи не закінчиться. Левенятко мусить померти… Буде правильно… Ні… Ні…

Цирі!

Ні! – дівчинка випросталась, стисла повіки. – Ні, ні, не хочу! Не торкайся мене! – Обличчя Цирі раптово змінилось, споважніло, її голос став металевим, холодним і зловорожим, у ньому дзвеніло зле, жорстоке знущання. – Ти прийшла аж сюди, Трісс Мерігольд? Аж сюди? Задалеко зайшла. Чотирнадцята. Тебе застерігали.

Хто ти? – Трісс здригнулась. Але опанувала голос.

Довідаєшся, коли прийде час!

Дізнаюсь зараз!

      Чародійка підняда руку, рвучко її випростала, вкладаючи всі сили у Чари Ідентифікації. Магічна завіса трісла, але за нею була друга… Третя… Четверта… Трісс зі стогоном впала на коліна.  Далі було справжнє пекло, відкривались наступні двері, інші, не скінченна шеренга, яка тяглась у невідоме. У порожнечу.

Помиляєшся, Чотирнадцята – глузував металевий, нелюдський голос. – Переплутала небо із зорями, які відбиваютьс вночі на поверхні ставка.

Не чіпай… Не торкайся дитини!

Це не дитина.

      Вуста Цирі заворушились, але Трісс бачила, що очі дівчинки мертві, скляні, непритомні.