Спить.
Як довго…
Задовго – перервав. Накрив її ковдрою, обійняв. Коли нахилився, медальйон з головою вовка заколихався над її обличчям. – Це, що ти зробила, це не було найліпшою ідеєю, Трісс.
Все в порядку – затремітіла в його обіймах. Неправда, подумала. Відвернула обличчя так, щоб медальйон його не торкався. Теорії про властивості відьмацьких амулетів було багато, але жодна з них не була обіцяла доброго при торканні ними до чародійок під час дні і ночі Сонцестояння.
Чи… Чи ми казали щось у трансі?
Ти нічого. Весь час була непритомна. Цирі… Тільки перед пробудженням… Повідала… "Va'esse deireadh aep eigean".
Знає Старшу Мову?
Не на стільки, щоб вимовляти цілі речення.
Речення означає: «Щось закінчується»- чародійка потерла обличчя долонею. – Геральте, це серйозна справа Дівчина є небувало сильним медіумом. Не знаю, з чим і з ким контактує, але думаю, що для неї немає меж контакту. Щось хоче нею заволодіти. Щось… що є для мене занадто потужним. Я над цим не володію, не вмію запанувати, не зможу… Якщо це буде потрібно, я б не змогла його заблокувати, притлумути її здібностей, не здолала б, якщо б не було іншого виходу, безперервно їх згасити. Мушу скористатись з допомоги… іншої чародійки. Здібнішої. Значно досвідченішої. Знаєш, про кого говорю.
Знаю – відвернув голову, стис вуста.
Не опирайся. Не захищайся. Подумай сам, чому не звернувся до неї, тільки до мене.
Побори амбіції, подолай злість і затятість. Це немає сенсу, виснажуєш себе. І ризикуєш здоров’ям і життям Цирі. Те, що найвірогідніше станеться з нею у наступному трансі, може бути гіршим від випробування травами. Звернися по допомогу за Єнніфер.
А ти , Трісс?
Що, я? – з хусиллям ковтнула. – Я не рахуюся. Я заважатиму. Заважатиму… в усьому. Я була… була твоєю помилкою. Нічим більше.
Помилки – промовив з зусиллям – я теж враховую. Я не викреслюю їх ані з життя, ані з пам’яті. І ніколи не звинувачую у них інших. Ти для мене важлива, Трісс, і завжди будеш важливою. Ти ніколи не ставала мені на заваді. Ніколи. Вір мені.
Довго мовчала.
- Зостанусь до весни – оголосила врешті, борючись з тремтінням голосу. – Буду при Цирі… Буду спостерігати. День і ніч. Буду при ній вдень і вночі. А весною… А весною заберемо її до храму Мелітеле в Елландері. Те, що хоче заволодіти нею, може не буде мати до неї доступу у храмі. А ти зможеш звернутись по допомогу до Єнніфер.
Добре, Трісс. Дякую тобі.
Геральте?
Слухаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 43. Приємного читання.