Цирі повідала ще щось, правда? Щось, що чув тільки ти. Скажи мені, що це було.
Ні – запротестував, а голос його затремтів. – Ні, Трісс.
Прошу тебе.
Вона не говорила до мене.
Знаю. Вона говорила до мене. Розповідай.
Вже після пробудження… Коли я підвівся. Прошепотіла: «Забудь про нього. Не муч його».
Не буду – промовила вона. – Але забути не можу. Вибач мені.
Це я повинен просити тебе про вибачення. І не тільки тебе.
Ти її аж так кохаєш - ствердила, не запитала.
Аж так- упівголос визнав після довгої хвилини мовчання.
Геральте.
Слухаю, Трісс.
Будь зі мною цієї ночі.
Трісс…
Тільки будь.
Добре.
*****
Невдовзі по Midinvaerne перестав падати сніг. Прийшов мороз.
Трісс була з Цирі і вдень, і вночі. Доглядала. Випромінювала опіку. Зримо і незримо. Дічинка справді щоночі будилась з криком. Марила, трималась за щоки, плакала від болю. Чародійка заспокоювала її закляттями і еліксирами, присипляла, тулячи і колихаючи в руках. А потім сама довго не могла заснути, думаючи про те, що Цирі говорила під час сну і після пробудження. І відчувала зростаючий страх. Va'esse deireadh aep eigean… Щось закінчується…
Так було впродовж десяти днів і ночей. І врешті минуло. Закінчилось, зникло без сліду. Цирі заспокоїлась спала спокійно, без марень, без снів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 44. Приємного читання.