Кров ельфів

Ламберте – Геральт випустив медальйон, поклав долоні на стіл. - По перше, не звертайся до Трісс «Мерігольд», багато разів просила тебе. По друге. Трісс не перебільшує. Я на власні очі бачив у дії матусю Цирі, королівну Паветту. Скажу вам, було на що подивитись. Не знаю, чи була Витоком, але ніхто не підозрював її у здібності, поки вона майже не спопелила королівський замок у Цинтрі.

Треба думати – промовив Ескель, запалюючи свічки у наступному підсвічнику – що Цирі може успадкувати це генетично.

Не тільки може – повідав Веземір. – Вона успадкувала. З одного боку, Ламберт має рацію. Цирі неспроможна складати Знаки. З іншого боку… Всі ми бачили…

Замовк, подивився на Цирі, які радісним писком святкувала здобуту власну перевагу у грі в долоньки. Трісс бачила усмішку на обличчі Коена і не сумнівалась, що він довзолив їй виграти.

І це – зазначила глузливо – Всі бачили. Що бачили? У яких обставинах це побачили? Чи вам не здається, хлопці, що прийшов час для більш відвертої розмови? До чорта, повторюю, збережу секрет.  Даю вам слово.

       Ламберт подивився на Геральта, Геральт згідливо кивнув головою. Молодий відьмак встав, зняв з високої полиці великий, чотирикутну кришталеву карафу і менший флакон. Перелив вміст флакона в карафу, кілька разів нею струсонув, налив прозору рідину до кубку, що стояв на столі.

Випий з нами, Трісс.

Хіба правда така страшна – глумливо – що на тверезо не можна про неї мені розповісти?  Щось треба відрізати, щоб її вислухати?

Не вимахуйся. Ковтай. Легше зрозумієш.

А що це?

Біла чайка.

Що?

Легкий засіб – усміхнувся Ескель – для гарного сну.

Бляха! Відьмацький галюциноген?

Біла чайка є дуже м’якою. Це Чорна є галюциногенною.

Якщо в тій рідині є магія, мені не можна брати цього до рота!

Виключно натуральні складники – заспокоїв її Геральт, але міну, як зауважила, мав знічену. Мабуть боявся питань про склад еліксиру. – І сильно розбавлені водою. Ми б не пропонували нічого, щоб могло зашкодити.

      Шипуча рідина з дивним смаком вдарила холодом у стравохід, розлившись теплом по тілу. Чародійка провела язиком яснами і піднебінням. Не зуміла розпізнати жодного сладника.

      - Ви дали Цирі напитись цієї… чайки – зрозуміла. – І потім…

      - Це був напад – перервав її швидко Геральт. – Першого вечора, зразу по приїзді… Хотіла пити, чайка стояла на столі. Поки встигли відреагувати, вона випила ковток. І впала у транс.