Кров ельфів

Ламберт пирснув, відвернувши голову, Ескель і Веземір подивились на Геральта, але Геральт мовчав. Дивився вбік, безперервно бавлячись своїм срібним Відьмацьким медальйоном, який являв собою голову вовка з вищереними іклами. Трісс знала, що медальйон реагував на магію. У такі ніч, як Мідінваерне, коли від магії аж вібрувало, медальйони відьмаків мали вбрувати постійно, мусили турбувати і непокоїти.

 - Ні, дитинко – врешті сказав Веземір – Знаємо, щоб не зробила цього. Але також знаємо і те, що ти мусиш доповісти про неї Капітулу. Розуміємо, що ти мусиш це зробити, кожен чародій і чародійка мають такий обов’язок. Ви вже не відбираєте талановитих дітей у родичів і опікунів. Вивчаєте таких дітей, щоб пізніше, у підходящий момент, зачарувати їх магією, схилити…

Не бійтеся – перервала холодно. – Не скажу про Цирі нікому. Капітулові теж. Чому так на дивитесь на мене?

Дивуєш ти нас тією легкістю, з якою обіцяєш зберігати таємницю – промовив спокійно Ескель. – Вибач, Трісс, я не хотів тобі дорікати, але що сталось з вашою легендарною лояльністю Раді і Капітулу?

Багато що сталось. Війна багато що зінила. А битва при Соддені ще більше. Не хочу втомлювати вас політикою, а певні проблеми і справи, вибачте, є таємницею, яку я не можу зрадити. А щодо лояльності… Я лояльна. Але можете не вірити, але у цій справі я можу бути лояльною однаково і Капітулові, і вам.

Така подвійна лояльність – Геральт першого разу за цей вечір подивився їй в очі – це диявольськи важка річ. Це рідко кому вдається, Трісс.

      Чародійка подивилась на Цирі. Дівчинка сиділа поряд з Коеном на медвежій шкурі в дальньому кінці залу, обидвоє грали у лапки. Гра стала монотонною, оскільки обоє були однаково неймовірно швидкими – жоден з них не зміг дістати іншого. Однак очевидним було те, що це зовсім не перешкоджало і не псувало забави.

Геральте – сказала – Коли ти відшукав Цирі там, над Яругою, забрав її з собою. Привіз до Каер Морхену, сховав від світу, не хочеш, щоб навіть близькі люди знали, що вона живе. Зробив так, бо щось, не знаю що, переконало тебе, що призначення існує, що володарює нами, що керує нами у всьому, що робимо. Я теж так вважаю, завше так вважала. Якщо призначення хоче, щоб Цирі стала чародійкою, то вона нею стане. Ні Капітула, ні Рада не мусить про неї знати, не мусять досліджувати чи вмовлти її. Але, як самі знаєте, тут є певні перешкоди.

Якщо б тільки одна – зітхнув Веземір. – Кажи, дитинко.

- Дівчинка має магічні здібності, а цього не можна занехаяти. Це занадто небезпечно.

Як саме?

Неконтрольована здібність - загроза. Для Витоку і для оточення. Оточуючим Витік може загрожувати у багато способів. Собі тільки в один. Ним є психічна хвороба. Найгірше кататонія.

До чорта – сказав по довгій хвилі мовчання Ламберт. – Я вас послухав, і думаю, чи хтось з тут не здурів і не загрожує оточуючим. Призначення, витоки, чари, чудеса, невидимки. Чи ти не перебільшуєш, Мерігольд? Чи це перша дитина, яку приведено до Фортеці? Геральт не знайшов жодного призначення, знайшов ще одну бездомну осиротілу дитину. Навчимо цю дитину мечу, і випустимо у світ, як інших. Так, справді, ми ще інколи до цього не тренували дівчинку у Каер Морхені. Ми мали з Цирі проблеми, наробили помилок, добре, що нам вдалось їх виправити. Але без перебільшень. Вона не є аж такою оригінальною, щоб падати на коліна і здіймати очі до неба. Хіба мало вештається світом баб-войовниць? Я тобі гарантую, Мерігольд, Цирі піде звідси справною і здоровою, сильною і такою, що дасть собі раду в житті. І  я ручаюсь, без кататонії, чи ще якоїсь падучої. Хіба що врочиш її такою хворобою.

Веземіре – Трісс розвернулась на Кріслі. – Скажи йому замовкнути, бо заважає.

Розумна – сказав спокійно Ламберт – а не про все ще знаєш. Дивися. – Витягнув руку в напрямку вогнища, химерно склав пальці. У комині загуділо і завило, полум’я раптом бухнуло, засяяв жар, сипонув іскрами. Геральт, Веземір і Ескель неспокійно подивились на Сирі, але дівчинка не звернула уваги на захоплюючий феєрверк.

      Трісс схрестила руки на грудях, виклично подивилась на Ламберта.

            - Знак Аард – спокійно ствердила. – Хотів мене вразити? За допомогою такого самого жесту, підсиленого концентрацією, зусиллям волі і закляттям, я можу вмить викинути поліна з каміна, так високо, що будете думати, що це зірки.

       - Ти можеш – визнав. – Але Цирі ні. Вона не в змозі скласти знаку Аард. Ані якого небудь іншого. Пробувала сотні разів і нічого. А сама знаєш, що для наших Знаків вистачає мінімуму здібностей. А тому Цирі не має їх навіть мінімально. Вона є абсолютно нормальною дитиною. Немає найменших здібностей, є просто антиталантом. А ти нам тут розповідаєш про Витік, пробуєш лякати…

Витік – холодо пояснила – не контролює своїх умінь, не панує над ними. Це медіум, щось на зразок передавача. Несвідомо контактує з енергією, несвідомо це перериває. А коли намагається це контролювати, то виходить так, як при спробах складання Знаків, нічого не виходить. І нічого не виходить не тільки пр сотнях, але й при тисячах спроб. Це типово для Витоку. Але якогось дня приходить момент, коли Витік не силуючись, не напружуючись, думаючи про синій мигдаль чи про ковбачу з капустою, грає в кості, забавляється з кимось у ліжку, длубається в носі… і раптом щось стається. На приклад, дім спалахує. Буває, що й пів міста спалахує.

Перебільшуєш, Мерігольд.