Кров ельфів

- Поволі віддихайся, припини труситись. Цього разу це звичайна істерія, ти мене не одуриш. Опануй себе, сконцентруйся і починай.

- Ні, прошу, пані Єнніфер… Мені боляче… Недобре мені…

- Тільки без сліз, Цирі. Немає паскуднішого видовища, аніж плачуча чародійка. Нічого не будить більшої жалості. Запам’ятай це собі. Ніколи про це не забувай. Ще раз, з

початку. Закляття і жест. Ні, ні, цього разу без наслідування. Зробиш це сама. Ну, напруж пам’ять!

- Aine verseos... Aine aen aenye... Oooooch!

- Зле! За швидко!

*****

Магія, як залізна скіпка з зубцем, затрягла у ній. Поранила глибоко. Боліла. Боліла тим дивним родом болю, який дивно сполучався з насолодою.

Для зняття напруги знову бігала парком. Єнніфер домоглась у Неннеке видачі зі сховку меча Цирі,  що дало можливість дівчині тренувати кроки, уникання і атаки, звісно так, щоб інші жриці та адептки цього не бачили. Але магія переважала. Цирі вчилась, як простими закляттями і концентрацією волі розслабляти м’язи, долати судоми, контролювати адреналін, панувати над почуттям рівноваги і блукаючим нервом, як зменшити або пришвидщити пульс, як на коротку мить обходитись без кисню.

Чародійка несподівано багато знала про мечі та Відьмацькі «танці». Знала багато про секрети Каер Морхену, безсумнівно бувала у Фортеці. Знала Візіміра і Ескеля. Ламберта і Койона не знала.

Єнніфер бувала у Каер Морхені. Цирі задумалась над причинами, через які під час розмов про Фортецю очі чародійки наповнювались теплом, втрачали злий відблиск і холодну, байдужу, мудру глибину. Якщо б ці слова личили особі Єнніфер, Цирі назвала б її тоді замріяною, заслуханою у спогади. Цирі здогадалась про причини.

Була тема, порушення якої дівчинка інстинктовно і старанно уникала. Але якогось разу розімліла і вибалакала. Про Трісс Мерігольд. Єнніфер, зовні неохочими, на показ байдуже, на перший погляд банальними, дозованими питаннями витягнула з неї решту. Очі мала тверді і непроникні. Цирі здогадалась про причини. І о диво, вже не відчувала роздратування.

Магія заспокоювала.

*****

- Так званий Знак ард, Цирі, це дуже просте закляття з групи психокінетичних чарів, яке полягає у викиді енергії у заданому напрямку. Сила викиду залежить від концентрації волі того що кидає і виданої сили. Може бути значною. Відьмаки пристосували це закляття, користуючись фактом, що воно не вимагає знання магічної формули – достатньо концентрації і жесту. Тому й назвали це Знаком. Звідки вони взяли назву, не знаю, можливо зі Старшої Мови, слово «ard» означає, як знаєш, «гірський», тобто, «найвищий». Якщо так, то назва дуже помилкова, бо важко знайти слабші психокінетичні чари. Ми, річ ясна, не будемо марнувати часу і енергії на щось таке примітивне, як відьмацький Знак. Будемо тренувати справжній психокінез. Потренуймо це… О, на тому козубі, що лежить під яблунею. Сконцентруйся.

- Вже.

- Швидко концентруєшся. Нагадую: контролюй видавання сили. Видати можеш тільки стільки, скільки маєш. Якщо видаш хоча б тіршки більше, робиш це коштом власного організму. Таке зусилля може позбавити тебе тями, а у крайньому випадку навіть убити. Натомість, якщо видаш все, що маєш, втратиш можливість повторення, будещ змушена черпати ще раз, а ти знаєш, що це нелегко і болісно.

- Ооо, знаю!

- Тобі не можна послабити концентрацію і дозволити, щоб енергія сама виривалась з тебе. Моя майстриня зазвичай казала, що видавання сили мусить відбуватись так, наче поперджуєш у бальній залі: делікатно, ощадливо і під контролем. І так, щоб сторонні не зрозуміли, що це ти. Розумієш?

- Розумію!