Кров ельфів

Через тиждень з Цирі було годі. Вечором, коли чародійка повернулась, мовчки підлійшла до неї, сильно притулилась. Єнніфер мовчала. Дуже довго. Не мусіла говорити. Її пальці, затиснуті на плечах дівчинки, говорили за неї. І тоді, до величезної радості Цирі, все повернулось до норми.

- Дивись мені в очі, Цирі. Малий світильник. Формулу, прошу!

- Aine verseos!

- Добре. Подивись на мою руку. Такий самий жест і розпусти світильник у повітрі.

- Aine aen aenye!

- Чудово. А який жест слід слід зробити тепер? Так, саме такий. Дуже добре.

- Посиль жест і зачерпни. Більше, більше, не переривай!

- Оооооох…

- Плечі прямо! Руки вздовж тулуба! Долоні вільно, жодних непотрібних рухів пальцями, кожен рух може змультиплікувати ефект, хочеш, щоб вибухунув тут зараз? Сильніше, на що чекаєш?

- Оох, ні… Не можу…

- Розслабся і припини тремтіти! Черпай! Що ти робиш? Ну, тепер краще… Не послаблюй волі! За швидко, гіпервентилюєш! Непотрібно розігріваєш! Повільніше, гидунко, спокійніше! Знаю, що це неприємно. Звикнеш.

- Мені боляче… У животі… О, тут…

- Ти жінка, це типова реакція. З часом набудеш опірності. Але поки здобуватимеш опірність, мусиш навчатись без протибольової блокади. Це справді потрібно, Цирі. Нічого не бійся, я спостерігаю, екраную тебе. Тобі нічого не може статись. Але біль мусиш перенести. Дихай спокійно. Жест, прошу. Досконало. І бережи сили, черпай, захоплюй… Добре, добре… Ще трохи. Зв’яжи. А тепер поверни,  зреверсуй жест і видай силу у вигляді потужного світла.

- О… О… Ооооох!

- Ну бачиш? Можеш, якщо хочеш. Тепер вивчай мою долоню. Уважно. Виконай такий самий жест. Пальці! Пальці, Цирі! Дививсь на мою долоню, не на стелю! Тепер добре, так, дуже добре.

- Їїїї… їїїїї… нннн…

- Припини стогнати! Опануй себе! Це корч! Це зараз мене! Ширше пальці, загаси, віддай, віддай це з себе! Повільніше, холєра, бо в тебе знову буде кровотеча!

- Ууууук!

- Зашвидко, гидунко, зашвидко вчишся. Знаю, сила виривається тобі з-середини, але мусиш навчитись її контролювати. Тобі не можна допускати таких вибухів як за мить до цього. Якби я тебе не ізолювала, ти б наробила чималого замішання. Ну, ще раз. Починаємо від самого початку. Жест і формула.

- Ні! Вже ні! Я вже не можу!