Кров ельфів

- Я знала про це з самого початку. Небагато людей спроможні помітити активність моєї зірки. Дуже небагато. Ти зауважила це одразу.

- А тести?

- Закінчені. Я вже знаю про тебе те, що хотіла знати.

- Але деякі завдання… Не надто у мене вийшли. Сама мені казала, що… Ти справді певна? Не помиляєшся? Ти певна, що маю здібності?

- Я впевнена.

- Але…

- Цирі – чародійка справляла враження веселої і нетерплячої водночас. – З моменту, коли ми вляглись на лузі, розмовляємо з тобою, не вживаючи мови. Це називається телепатією, запам’ятай. І як напевно зауважила, це нам не заважає спілкуватись.

- Магія – сказала Єнніфер, вдивляючись у небо над горбом, вперши руку на луку сідла – є з точки зору декого творінням Хаосу. Є ключем, здатним відкрити заборонені двері. Двері, за якими таїться кошмар, загроза і неймовірне страхіття, за якими чигають ворожі, руйнівні сили, міць чистого Зла, спроможні знищити не тільки того, хто відкрив  двері, але й весь світ. Окільки не бракує таких, які маніпулюють при цих дверях, колись хтось припуститься помилки, і тоді загибель світу буде визначеною і неминучою. Тому магія є помстою і зброєю Хаосу. Те, що після Кон’юнкції Сфер люди навчились використовувати магію, є прокляттям і згубою світу. Згуба людства. І так і є, Цирі. Ті, які вважають магію Хаосом, не помиляються.

Карий жеребець чародійки протяжно заіржав, підігнаний п’ятами, і повільно побіг через верескові зарості. Цирі пришпорила коня, поїхала слідом, зрівнялась. Вереск сягав стремен.

- Магія – продовжила за мить Єнніфер – з точки зору деяких є мистецтвом. Великим мистецтвом, елітарним, спроможним творити гарні та незвичні речі. Магія – талант, даний ліченим обраним. Інші, позбавлені таланту, можуть тільки з подивом і заздрістю дивитись на результати праці митців, можуть тільки дивуватись зробленим справам, відчуваючи водночас, що без цих справ і без цього таланту світ буде убогішим. Те, що після Кон’юнкція Сфер деякі обрані відкрили в собі талант і магію, те, що знайшли у собі Мистецтво, є прекрасним благословенням. І так є. Ті, хто вважають магію мистецтвом, теж мають рацію.

На лисій, голій височині, яка виступала з вереску, як хребет зачаєного хижака, лежала велетенська брила, оперта на декілька інших, менших каменів. Чародійка скерувала коня у його сторону, не перериваючи лекції.

- Так само є такі, хто вважає, що магія є наукою – Щоб її опанувати, не вистачить таланту і вродженої здібності. Є необхідними роки уважного навчання і важкої праці, є необхідною витривалість і внутрішня дисципліна. Отже, здобута таким чином магія є пізнанням, межі якого є поширеними постійно через світлий  живий розум, через досвід, експеримент, практику. Так здобута магія – це прогрес. Це плуг, ткацький верстат,  водяний млин, доменна піч і шків. Це прогрес, розвиток, це зміна. То поступовий рух. Вгору. До кращого. До зірок. Те, що ми після Кон’юнкції Сфер відкрили магію, дозволить нам колись досягти зірок. Злазь з коня, Цирі.

Єнніфер наблизилась до моноліту, поклала долоню на шерохувату поверхню каменю, обережно струсила з нього пилюку і сухе листя.

- Ті, які вважають магію наукою – почала – теж мають рацію, Цирі. А тепер під’їдь до мене.

Дівчинка, ковтнувши слину, наблизилась. Чародійка обвила її руками.

- Запам’ятай – повторила. – Магія є Хаосом, Мистецтвом і Наукою. Є прокляттям, благословінням і прогресом. Все залежить від того, хто користується магією, як і з якою метою. А магія є всюди. Всюди довкола нас. Легко доступна. Досить протягнути руку. Дивись. Я витягну руку.

Кромлех відчутно затремтів. Цирі почула глухий, віддалений гук, долинаюче з-під землі стугоніння. Вереск захвилювався, зігнутий вітром, який раптом ринув на височину. Небо раптово потемніло, закрите хмарами, що неслись з несамовитою швидкістю. Дівчинка відчула на обличчі краплі дощу. Примружила очі від вогню блискавок, від яких раптово запломенів горизонт. Мимовільно притулилась до чародійки, до її чорного, пахнучого бузком і аґрусом волосся.

- Земля, якою ступаємо. Вогонь, який  не згасає в неї всередині. Вода, з якої вийшло все життя і без якої це життя є неможливим. Повітря, яким дихаємо. Достатньо витягнути руку, щоб над над ними запанувати, змусити до послуху. Магія є всюди. Є в повітрі, у землі і у вогні. І є  за дверима, які Кон’юнкція Сфер  перед нами закрила. Звідти, з-за замкнених дверей, магія іноді протягує руку до нас. За нами. Знаєш про це, правда? Ти вже відчула доторк магії, торкання руки з-за замкнених дверей. Той доторк наповнив тебе страхом. Такий дотик наповнює страхопм кожного. Бо у кожному з нас є Хаос і Порядок, Добро і Зло. Але над цим можна і слід панувати. Цього треба навчитись. І ти цього навчишся, Цирі. Про це я розповідаю тобі тут, біля цього каменю, який від непам’ятних часів стоїть на місті протікання аорт жил сили. Торкнись його.

Брила тремтіла, вібрувала, і разом з нею тремтіла і вібрувала вся височина.

- Магія витягла руку за тобою, Цирі. По тебе, дивна дівчино, Несподіванко, Дитя Старшої Крові, Крові Ельфів. Дивна дівчино, вплетена у Рух і Зміну, у Знищення і Відродження. Призначена і є Призначенням. Магія простягає по тебе руку з-за закритих дверей, по тебе, маленька крупинка піску у шестірнях Годинника Долі. Витягує за тобою свої пазурі Хаос, який зовсім не впевнений, чи ти станеш його знаряддям, чи теж перешкодою в його планах. Те, що Хаос показує тобі в снах, це є саме та невпевненість. Хаос боїться тебе, Дитя Призначення. І хоче зробити, щоб ти відчувала страх.