Кров ельфів

Плече чародійки було теплим. Чорний оксамит сукні аж просив про доторк. Запах бузини і аґрусу розкішно дурманив. Обійми заспокоювали і вмиротворювали, розслабляли, пом’якшували збудження, заспокоювали злість і бунтаврство.

-  Піддашся тестам, Несподіванко.

- Піддамся – відповіла, розуміючи, що взагалі не мусила відповідати. Бо це взагалі не було запитанням.

- Я вже не розумію нічого – сказала Цирі. – Спершу кажеш, що я маю здібності, бо маю ці сни. Але ти хочеш робити проби і перевірити… То як це? Маю здібності, чи не маю?

- На це питання дадуть відповіді тести.

- Тести, тести – скривилась. – Я не маю здібностей, кажу тобі, бо якби мала, то я б, напевно, знала, хіба ні? А якби, цілком випадково, мала, то що тоді?

- Є дві можливості – байдуже повідомила чародійка, відкриваючи вікно. – Здібності треба буде або загасити, або навчитись панувати над ними. Якщо ти здібна і хочеш цього, я спробую дати тобі деякі елементарні знання про магію.

- Що це значить «елементарні»?

- Початкові.

Вони саме були у великій кімнаті, яку Неннеке призначила для чародійки, яка розміщувалась біля бібліотеки, у бічному, не вживаному крилі будинку. Цирі знала, що ця кімната призначена гостям. Знала, що Геральт, коли бував у храмі, мешкав саме тут.

- Ти захочеш мене вчити? – всілась на ліжку, провівши долонею по адамастовій ковдрі. – Ти захочеш мене звідси забрати, так? Нікуди я з тобою не поїду!

- Поїду звідси сама – холодно сказала Єнніфер, розв’язуючи ремені в’юків. – І клянусь тобі, не буду сумувати. Я вже казала, буду тебе наставляти тільки тоді, коли цього захочеш. І можу робити це тут, на місці.

- Як довго будеш мене нас… Вчити?

- Так довго, як захочеш – чародійка схилилась, відкрила комод, витягла з неї стару шкіряну торбу, ремінь, два обшитих хутром черевика і глиняну, обплетену лозою баклагу. Цирі почула, як лається під носом, одночасно усміхаючись, побачила, як ховає знахідки назад до комоду. Зрозуміла, кому це належало. Хто їх там залишив.

- Що це значить, як довго захочу? – спитала. – Якщо я знуджуся, або мені не сподобається ця наука…

- То закінчимо науку. Вистачить, що ти мені про це скажеш. Або покажеш.

- Покажу? Як?

- Якщо ти погодишся на навчання, я вимагатиму абсолютного послуху. Повторюю: абсолютного. Якщо тобі колись набридне наука, вистачить виявити непослух. Тоді негайно навчання закінчиься. Зрозуміло?

Цирі кивнула головою, лупнувши на чародійку зеленими очима.

- По друге – продовжувала Єнніфер, розпаковуючи в’юки – буду вимагати абсолютної щирості. Переді мною нічого не можна буде приховувати. Нічого. Якщо відчуєш, що з тебе досить, достатньо буде почати брехати, прикидатись, вередувати або замкнутись у собі. Якщо ж я тебе про щось спитаю, а ти не відповіси відверто, це теж буде означати негайний кінець навчання. Ти мене зрозуміла?