Кров ельфів

- І пхаю носа у чужі справи?

- Я не хотіла цього говорити – Єнніфер тріпнула чорними кучерями, а кучері заблищали і згорнулись як змії. – Дякую, що ти зробила це за мене. А тепер змінемо тему, прошу. Бо  та, яку зачепили, є винятково дурною. Аж соромно перед нашою молодою адепткою. А щодо розуміння, про яке ти мене просиш… Буде розуміння. З  сердечністю можуть бути труднощі, хоча загальновідомим є те що я не маю такого органу. Але якось собі дам раду. Правда, Несподіванко?

Усміхнулась до Цирі, а Цирі всупереч собі, всупереч злості і роздратуванню, мусила відповісти усмішкою. Бо усмішка чародійки була несподівано милою, щирою і сердечною. І дуже, дуже гарною.

*****

Вислухала промову Єнніфер, демонстративно відвернувшись спиною, вдаючи, що вся її увага присвячена джмелеві, який гудів у квітці однієї з мальв, що росли під стіною святині.

- Мене ніхто про це не питав – буркнула.

- Про що тебе ніхто не питав?

Цирі закрутилась у півпіруеті, зі злості тріснувши кулаком у мальву. Джміль відлетів з гнівним зловорожим гудінням.

- Ніхто мене мене не питав, чи я хочу, щоб ти мене вчила! – Єнніфер вперла кулаки у стегна, її очі зблиснули.

- Що за збіг обставин  - просичала – Уяви собі, що мене теж ніхто не питав, чи я маю бажання тебе вчити. Бажання тут не має ніякого значення. Я не витрачаю час на аби кого, а ти, попри перше враження, можеш ще виявитись аби ким. Мене попросили, щоб я пересвідчилась, що з тобою є. Щоб дослідила, що у тобі сидить і чим це тобі загрожує. А я, хоч і не без опору, погодилась.

- Але я ще не згодилась на це! – Чародійка підняла руку, ворухнула долонею. Цирі відчула, як у неї запульсувало у скронях, а у вухах зашуміло так, як при  заковтуванні слини, але значно сильніше. Відчула сонливість і зневладнюючу слабкість, втомливий тягар шиї, м’якість колін.

Єнніфер опустила долоню і відчуття моментально зникло.

- Уважно вислухай мене, Несподіванко – сказала. – Я можу без хусиль зурочити тебе, загіпнотизувати чи вввести у транс. Я можу тебе спаралізувати, силоміць напоїти еліксиром, роздягти до гола, покласти на стіл і вивчати кілька годин, роблячи перерви на їжу, а ти будеш лежати і дивитись у стелю, не в змозі ворухнути навіть очними яблуками. Я б вчинила так з першою-ліпшою шмаркачкою. З тобою я не хочу так чинити, бо з першого погляду видно, що ти дівчина розумна і горда, що маєш характер. Не хочу принижувати ані тебе, ані себе. Перед Геральтом. Бо це він мене просив, щоб я вивчила твої здібності. Щоб допомогла тобі дати раду з ними.

- Тебе просив Геральт? Чому? Він мені нічого про це не казав! Не питав мене взагалі…

- Ти вперто повертаєшся до цього – обірвала чародійка. – Ніхто тебе не питав про рішення, ніхто не утруднював себе, щоб дізнатись, чого ти хочеш, а чого не хочеш.  Хіба ти дала приводи, щоб тебе вважали за непокірного, упертого шмаркача, якому не варто задавати таких питань? Але я ризикну, задам тобі питання, якого ніхто тобі не задавав. Чи піддашся тестам?

- А що це буде? Що то таке за тести? І для чого…

- Я вже тобі пояснювала. Якщо не зрозуміла, погано. Не маю наміру шліфувати твоє сприйняття, ані працювати над інтелектом. Протестувати можна як розумну, так і дурну.

- Я не дурна! І все зрозуміла!

- Тим краще.

- Але я не надаюсь на чарівницю! Не маю жодних здібностей! Я ніколи не буду чарівницею і не хочу бути! Я призначена Гераль… Я призначена бути відьмачкою! Я приїхала сюди тільки на короткий час! Скоро повернусь до Каер Морхену…