Кров ельфів

- Вона права! – крикнув Жовтець. – Ти поранений, до дідька! Треба тебе перев’язати і забиратись звідси! Сваритись можете пізніше!

- Ти і твоя велика справа… - відьмак, не зважаючи на трубадура, невпевнено ступив вперед. – Твоя велика справа, Філіппа, і твій вибір, це поранений, якого ти тут холоднокровно зарізала, коли він вже сказав те, що ти хотіла знати, і чого мені не можна було довідатись. Щоб могла продовжувати вбивати. Твоя велика справа то ці трупи, яких не мусило б бути. Перепрошую, зле висловлююсь. Не трупи. Дрібні справи!

- Я знала, що ти цього не зрозумієш!

- Справді, я не зрозумію. Ніколи. Але про що йдеться, знаю. Ваші великі справи, ваші війни, ваша боротьба за порятунок світу… Ваша мета, яка виправдовує засоби… Нашорош вуха, Філіппа. Чуєш ті голоси, ті верески? Це котяри б’ються за велику справу. Про неподільне панування над купою відходів. Це не переливки, там лльється кров і летить клоччя. Там триває війна. Але мене обидві ці війни, обходять неймовірно мало.

- Так тільки здається – засичала чародійка. – Це все почне тебе обходити, і то скоріше, аніж припускаєш. Ти стоїш перед необхідністю і вибором. Ти вплутався у призначення, мій дорогий, дужче, аніж думаєш. Ти думав, що береш під опіку дитину, малу дівчинку. Помиляєшся. Прихистив полум’я, від якого кожної миті може спалахнути світ. Наш світ. Твій, мій, їх. І змушений будеш обирати. Так як я. Так, як Трісс Мерігольд. Так, як мусила вибирати Єнніфер. Бо Єнніфер вже обрала. Твоє призначення є в її руках, відьмаче. Сам її в ті руки віддав.

Відьмак захитався. Шані скрикнула, вирвалась від Жовтеця. Геральт стримав її жестом, випростався, подивився просто у темні очі Філіппи Ейльхарт.

Моє призначення – промовив із зусиллям. – Мій вибір… Скажу тобі, Філіппа, що я обираю. Не дозволю, щоб ви вплутали у свої брудні махінації Цирі. Застерігаю. Якщо хто небудь наважиться скривдити Цирі, закінчить так, як ці четверо, які тут лежать. Не буду присягати чи клястись. Не маю на чому. Я просто застерігаю. Ти стверджуєш, що я поганий опікун, що не вмію захищати те дитя. Буду захищати. Так, як вмію. Буду вбивати. Буду вбивати немилосердно…

Я тобі вірю – сказала, усміхнувшись, чародійка. – Вірю, що будеш. Але не сьогодні, Геральте. Не тепер. Бо за мить зомлієш від втрати крові. Шані, ти готова?

Ніхто не народжується чародієм. Ми поки надто мало знаємо про генетику і механізми спадковості. Надто мало часу і ресурсів присвячуємо дослідженням. На жаль, спроби передання магічних здійбностей у спадок постійно здійснюється у спосіб, так би мовити, натуральний. А результати цих псевдоексперементів надто часто бачимо у міських рівчаках і під мурами святинь. Ми надто часто бачимо і зустрічаємо дебілок і кататонічок, пророків, які обслинюють і обсирають себе, пророчиць,, сільських віщунок і чудотворців, кретинів з мізками, зруйнованими некерованою успадкованою Силою.

Ці дебіли і кретинки теж можуть мати потомство, можуть передавати їм здібності і далі собі дегенерувати. Чи хтось у змозі передбачити, і визначити, як буле виглядати остання ланка такого ланцюга? Більшість з нас, чародійок, втрачає здатність мати потомство через соматичні зміни і збурення функціонування гіпофізу. Деякі – а зазвичай  декотрі – здібні до магії зберігають діючі гонади. Можуть зачати і народити і мають наглість вважати це щастям і благословенням. А я повторюю: ніхто не народжується чародієм. І ніхто не повинен ним народжуватись! Я усвідомллюю вагу того, що пишу, і відповідаю на питання, яке задали на З’їзді у Цідарісі. Я відповідаю цілком впевнено: кожна з нас мусить вирішити, ким хоче бути – чародійкою чи матір’ю.

Вимагаю: стерилізувати всіх адепток. Без винятку.

Тіссая де Вріес, Отруєне джерело

Розділ сьомий

Що я вам кажу - раптом сказала Іоля Друга, впираючи кошик з зерном у стегно. – Буде війна. Так сказав управитель князя, який приїхав за сирами.

Війна? – Цирі відгорнула волосся з лоба. – З ким? З Нільфгаардом?

Я не розчула – зізналась адептка. – Але управитель казав, що наш князь дістав наказ від самого короля Фольтеста. Розсилає звістки, а на всіх дорогах аж чорно від війська. Овва! Що то буде?

Якщо війна – промовила Еурнейд – то точно з Нільфгаардом. З ким ще? Знову! Боги, це жахливо!

А ти не перебільшуєш з тією війною, Іолю? – Цирі сипонула довкола швидким, крученими рухом. – Може це тільки знову облава на Scoia'tael?