Кров ельфів

Матінка Неннеке про це саме питала управителя – озвалась Іоля Друга. – А управитель сказав, що ні, що цього разу йдеться не про Білок. Замки і фортеці також мають наказ, щоб збирати запаси на випадок облоги. А ельфи нападають по лісах, не облягають замків! Управитель питав, чи храм може дати більше сирів та інших харчів. Для замкових запасів. І необхідні гусячі пера. Дуже потрібні гусячі пера, сказав. Для стріл. Для стріляння з луків, розумієте? О боги! Будемо мати багато роботи! Побачите! Будемо мати роботи по вуха!

Не всі – насмішкувато сказала Еурнейд. – Деякі з нас не забруднять собі рук. Деякі працюють тільки два дні на тиждень. Не мають часу працювати, бо нібито вчаться чорнокнижницьких штучок. Але насправді б’ють байдики або бігають парком і стинають бадилля палицею. Знаєш про кого я говорю, Цирі, правда?

Цирі точно вирушить на ту війну – захихотіла Іоля Друга. – Нібито є донькою лицаря! Велика войовниця зі страшним мечем! Нарешті отримає можливість стинати голови замість кропиви!

Ні, вона нібито могутня чарівниця! – зморщила носик Еурнейд. – Вона перетворить усіх ворогів на польових мишей. Цирі! Покажи нам якісь страшні чари! Стань невидимою чи зроби, щоб морква виросла раніше. Або зроби щось таке, щоб кури годувались самі. Ну, не змушуй себе просити! Кинь якесь закляття!

Магія не на показ – гнівно сказала Цирі. – Магія це не ярмаркові фокуси.

Зрозуміло, зрозуміло – засміялась адептка. – Не на показ. Що, Іоля? Це було так, наче я слухала ту відьму Єнніфер!

Цирі стає щораз більш схожою на неї – оцінила Іоля, демонстративно потягуючи носом. – Навіть пахне подібно. Ха, це ж, напевно, магічні пахощі, зроблені з мандрагори чи з амбри. Ти вживаєш магічні парфуми, Цирі?

Ні! Я вживаю мило! Те, що ви так рідко вживаєте!

Ого – скривилась Еурнейд. – Яка вразлива, яка зла! Яка напинджена!

Раніше не була такою -  зітхнула Іоля Друга. – Стала такою відколи зустрілась з тією відьмою. Спить разом з нею, їсть разом з нею, на крок від тієї Єнніфер не відступає. На лекції у храм майже взагалі перестала ходити, а для нас ні хвилини часу не має!

А ми всю роботу за неї маємо робити! І в кухні, і на городі! Дививсь, Іолю, які вона має ручки! Як королівна!

Так вже воно є! – запіяла Цирі. – Одні мають трохи розуму, то для них книга! Інші мають персть у голові, то для них мітла!

А ти на мітлі тільки літаєш, так? Чарівниця-трипперниця!

Дурепа!

Сама ти дурна!

Аж ніяк!

Саме так! Ходи, Іолю, не звертай на неї увагу. Чародійки це не для нас компанія.

Певно, що не для вас! – заверещала Цирі і вдарила кошиком з зерном об землю. – Кури – оце для вас компанія!

Адептки, задравши носи відійшли, оточені шумним натовповм птаства.

Цирі голосно вилаялась, повторюючи улюблену лайку Веземіра, значення якої для неї не було до кінця зрозумілим. Потім додала ще кілька слів, почутих від Ярпена Зіґріна, значення яких було для неї цілковитою загадкою. Копняком розігнала курей, що скупчились довкола розсипаного зерна. Підняла кошик, обернула його, після чого закрутилась у відьмацькому піруеті і запустила ним як диском понад очеретяним дахом курника. Крутонулась на п’яті і пустилась бігом через храмовий парк.