Розділ 14 Родина

— Ну, Пол не втрачає контролю щодня, — не погодився Ембрі, досі сміючись. — А радше два дні поспіль він втрачає над собою контроль, а на третій — ні.

Джаред зупинився, щоб підібрати з землі щось біле. Він показав це Ембрі; воно звисало з його рук довгими білими смугами.

— Подерлися на дрібненькі шматочки, — мовив Джаред. — Біллі казав, що це остання пара, яку йому вдалося дістати, — тепер Джейкоб ходитиме босий.

— А цей вижив, — сказав Ембрі, піднімаючи з землі вцілілий кросівок. — Джейкоб може скакати на одній нозі, — додав він сміючись.

Джаред почав піднімати з землі різноманітні шматочки тканини.

— Візьмеш Семові черевики, гаразд? Все інше можна не вагаючись викинути у сміття.

Ембрі забрав черевики й побіг підтюпцем у ліс — туди, де зник Сем. За якусь мить він повернувся назад із парою розірваних джинсів у руках. Джаред зібрав те, що залишилося від одягу Джейкоба та Пола, й скрутив усе це в клубок. Аж раптом він згадав про мене.

Він насторожено подивився на мене, немов оцінюючи мій стан.

— Гей, ти ж не збираєшся зомліти, чи блювати, чи викинути щось таке, еге ж? — запитав він.

— Думаю, ні, — відповіла я, задихаючись.

— Вигляд у тебе не дуже. Може, присядеш?

— Гаразд, — пробурмотіла я. Вдруге за сьогоднішній ранок я сіла й поклала голову на коліна.

— Джейк повинен був нас попередити, — дорікнув Ембрі.

— Не варто було вплутувати в це свою подружку. І чого він хотів цим домогтися?

— Ну от, випусти вовка з мішка — розкаже все, що знає, — зітхнув Ембрі. — Молодчина Джейк. Нічого не скажеш.

Я підвела голову, щоб подивитися на двох хлопців, які обговорювали це з такою легкістю.

— Ви за них узагалі не хвилюєтеся? — запитала я. Ембрі почав здивовано кліпати.

— Хвилюємося? А чому нам хвилюватися?

— Вони можуть поранити один одного! Ембрі та Джаред зареготали.

— Сподіваюся, що Пол дасть йому прочухана, — сказав Джаред. — Хай би добряче його провчив.