Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Це правда. Але мене більше дивує ще одна обставина, — вела далі Соня.

— Що саме?

— Що мій бос, вічно похмурий старий буркотун, раптом засвітився сонечком.

Бубланський зніяковів:

— Невже так помітно?

— Помітно.

— Ну, що ж, — затнувся він. — Просто одна жінка погодилася повечеряти зі мною.

— Невже ти закохався?

— То ж лише вечеря, — почервонівши, відповів Бубланський.

Едові це не подобалося. Одначе він знав правила гри. Так, ніби знову повернувся в Дорчестер. Хоч що роби, тільки не згинайся. Можеш навіть завдавати важких ударів чи психологічно пригнічувати супротивника, мовчки й жорстоко борючись за владу. І йому подумалося, чом би й ні?

Якщо Лісбет Саландер хоче вдавати з себе круту, він відповідатиме тим самим. Отож Ед утупився в неї, наче боксер-ваговик на рингу. Але це йому майже нічого не дало.

Вона теж мовчки втупилася в нього холодним, сталевим поглядом. Це було схоже на поєдинок, на тихий, упертий поєдинок, і Едові кінець кінцем він набрид. Усе видавалося йому кумедним. Адже він викрив дівчину й розчавив. Він з’ясував її таємне ім’я й вистежив її, тож їй слід бути вдячною, що він не об’явився тут з тридцятьма морпіхами й не схопив її.

— Гадаєш, ти така крута? — сказав він.

— Я не люблю непроханих гостей.

— А я не люблю тих, хто вдирається в мою систему, тож усе чесно. Може, ти хочеш дізнатися, як я тебе знайшов?

— Мене це не цікавить.

— Через твою фірму в Ґібралтарі. Ти вчинила нерозважливо, назвавши її «Восп ентерпрайзис».

— Мабуть.

— Як на таку розумну дівчину, ти робиш забагато помилок.

— Як на такого розумного хлопця, ти влаштувався на роботу в досить гниле місце.