Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Можливо, в досить гниле. Але ми потрібні. Нас оточує огидний світ.

— Особливо з такими хлопцями, як Джонні Інґрем.

Цього Нідгем не сподівався. Аж ніяк не сподівався. Однак нічим себе не виказав — це він теж вельми добре вмів.

— Дуже кумедно, — сказав Ед.

— А хіба ні? Убивати людей і працювати разом зі злочинцями з російської держдуми, заробляючи шалені гроші й рятуючи власну шкуру, — це справді кумедно, чи не так? — спитала вона.

На якусь мить йому перехопило дух. Він більше не міг прикидатися. Звідки вона це взяла? Йому запаморочилось у голові. Аж тут Ед збагнув, що вона блефує, — і його пульс відразу вповільнився. Якби він і повірив їй хоч на мить, то лише тому, що в найскрутніші моменти йому також уявлялося, що Джонні Інґрем винен у чомусь такому. Проте Нідгем знав, як ніхто, що немає найменших доказів.

— Не забивай мені баки, — гарикнув він. — Я маю ті самі дані, що й ти, і навіть більше.

— Я в цьому так не впевнена, Еде. Хіба що ти теж роздобув секретний ключ до Інґремового алгоритму RSA.

Ед Нідгем глянув на неї й спробував себе переконати, що це неправда. Як вона могла розгадати шифр? Навіть він, маючи стільки ресурсів і фахівців, уважав, що на це не варто навіть гаяти часу.

Але вона стверджує… він відмовлявся вірити. Мабуть, вона довідалась якось інакше. Може, вона має крота в Інґремовому оточенні? Ні, це теж маячня. Подумати далі він не встиг.

— Отак, Еде, — сказала вона раптом владним голосом. — Ти сказав Мікаелові Блумквісту, що даси мені спокій, коли розкажу тобі, як я змогла викрасти дані. Цілком імовірно, що ти не брешеш. А можливо, ти блефуєш або тебе взагалі не спитають, якщо ситуація зміниться. Тебе можуть турнути з роботи. Не бачу ніяких причин довіряти тобі чи тим, на кого ти працюєш.

Ед глибоко вдихнув і спробував завдати удару у відповідь.

— Поважаю твою позицію, — сказав він. — Однак я господар свого слова. І не тому, що я такий пристойний чоловік. Навпаки, я мстивий маніяк, як і ти, юна панночко. Та я не прожив би так довго, якби зраджував людей у важливих справах. Хоч вір, хоч не вір. Проте присягаюся, я оберну твоє життя на пекло, якщо ти мені не звіришся. Тоді ти взагалі пошкодуєш, що з’явилася на світ. Повір.

— Гаразд, — промовила вона. — Ти крутий хлопець. Але ти ще й гонористий тип, чи не так? Тобі треба за всяку ціну запевнитися, що моя гакерська атака не вирине наверх. Але тут я, на жаль, мушу тобі сказати, що я добряче підготувалася. Кожне слово про це буде опубліковане, перш ніж ти схопиш мене за руку. І хоч мене від цього верне, та я принижу тебе, коли доведеться.

— Дурниця!

— Я б не вижила, якби не верзла дурниць, — відповіла вона. — Я ненавиджу це суспільство, де за нами повсякчас стежать. Мені набрид Старший Брат і влада, що пхає носа в моє життя. Однак, Еде, я готова зробити для тебе дещо. Якщо ти зможеш тримати язика за зубами, я дам тобі інформацію, що зміцнить твою позицію й допоможе тобі позбутися паршивих овець у Форт-Міді. Я тобі нічого не розповім про свою гакерську атаку, бо це для мене принципова річ. Але я можу допомогти тобі помститися тому покидькові, який завадив мене схопити.

Ед витріщився на чудну жінку, що стояла перед ним. А потім утнув те, що довго ще дивуватиме його самого.

Він вибухнув сміхом.

Розділ 31

Уве Левін прокинувся в доброму гуморі у готелі «Замок Герінґе» після довгої конференції, присвяченої оцифруванню ЗМІ. Вона закінчилася великою вечіркою, де шампанське й міцніші напої лилися рікою. Щоправда, один кислий невдаха, представник профспілки норвезької газети «Квелсбладет», випалив, що бенкети «Сернеру» стають дорожчими й розкішнішими в міру того, як з концерну виганяють чимраз більше людей, і вчинив маленьку сцену, внаслідок якої пошитий на замовлення піджак Уве облили червоним вином.