Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

Та це не дуже допомогло. Тренер розходився не на жарт, і будь-хто інший, крім Лісбет, його, певно, зрозумів би. Обінце здивувався тому, як стомлено й посередньо вона била грушу, а незабаром, коли дівчина почала опускати голову й кривитися з болю, неабияк стривожився. Нарешті, зробивши несподіваний маневр, він підскочив до неї, задер рукав її футболки, виявив стріляну рану й збожеволів. Судячи з усього, він ще й досі не спам’ятався.

— Знаєш, ти ідіотка! Дурепа! — волав він.

Лісбет була заслабка, щоб відповісти. Сила зовсім покинула її, побачене на малюнку поволі стиралося з думок, і вона знеможено опустилась на лавку в роздягальні. Поруч з нею сиділа Джаміла Ачебе — крута дівчина, з якою вона боксувала й любилася. Зазвичай усе відбувалося саме в такій послідовності, бо в тому, як вони запекло бились на рингу, відчувалася часом якась довга дика прелюдія. Кілька разів вони не зовсім пристойно поводились у душовій кабінці. Жодна з них правилами етикету особливо не журилася.

— Правду кажучи, я згодна з цим галасливим телепнем. Ти несповна розуму, — сказала Джаміла.

— Можливо, — відповіла Лісбет.

— Твоя рана жахлива.

— Вона загоюється.

— Але тобі поки що не слід боксувати.

— Судячи з усього, не слід.

— Ходімо до мене додому.

Лісбет не відповіла. У її чорній сумці знову задзижчав мобільник. Три однакові текстові повідомлення з засекреченого номера. Прочитавши їх, вона стиснула кулаки й прибрала такого лютого вигляду, що Джаміла відчула: секс із Лісбет Саландер краще відкласти на потім.

Мікаел прокинувся о шостій ранку, маючи в голові кілька гарних ідей для статті. Дорогою на роботу стаття сама собою виростала в його думках. У редакції він з головою поринув у роботу й заледве помічав, що діється навколо; іноді, правда, він відривався від статті й згадував про Андрея.

Блумквіст, як і раніше, сподівався на краще, але підозрював, що за матеріал Андреєві довелося заплатити життям, і намагався в кожному реченні віддати колезі належне. З одного боку, репортаж задумано як історію вбивства Франса Балдера і розповідь про Авґуста Балдера — восьмирічного хлопчика-аутиста, що бачив, як убивали батька, і, попри відставання в розвитку, знайшов спосіб завдати удару у відповідь. Однак, з другого боку, Мікаел хотів, щоб то була повчальна історія про новий світ стеження та шпигунства, де стерто всі кордони між законним і злочинним. Писалося йому й справді легко. Часто-густо слова сипалися самі собою. Проте, певна річ, поставали й труднощі.

Завдяки давньому контактові в поліції Блумквіст роздобув матеріали розслідування нерозкритого вбивства Кайси Фалк із Бромми — молодої жінки, яка колись була подругою одного з ватажків мотоклубу «Свавелше». Хоча злочинця не знайшли й ніхто з допитаних не розповів нічого цінного, Мікаел усе ж зміг зробити висновок, що мотоклуб роздирали величезні незгоди і що серед членів банди ширилась якась непевність, повзучий страх, викликаний тим, що один зі свідків назвав «Леді Зала».

Попри значні зусилля, поліція так і не змогла зрозуміти, що таїло це ім’я. Та Мікаел не мав ніяких сумнівів, що «Леді Зала» — це Каміла і що саме вона стоїть за низкою інших злочинів як у Швеції, так і за кордоном. Однак розкопати хоч якісь докази було важко, і це його дратувало. Поки що вона фігурувала в статті під кодовим ім’ям Танос.

А втім, найбільша проблема полягала не в Камілі й навіть не в її тіньових зв’язках з російською держдумою. Найдужче Блумквіста непокоїло усвідомлення того, що Ед Нідгем нізащо б не поїхав до Швеції й не виповів надзвичайно секретної інформації, якби не хотів приховати щось важливіше. Дурнем Ед не був і розумів, що й Мікаел не йолоп. Тож він ні в чому й не прикрашав своєї розповіді. Навпаки, змальовував АНБ в досить моторошних барвах. Проте…

Придивившись до його інформації уважніше, Мікаел побачив, що Нідгем усе-таки описував шпигунську організацію, яка добре функціонувала й поводилася цілком гідно, якщо не брати до уваги виразки з запеклих злочинців у Департаменті захисту стратегічних технологій — саме в тому підрозділі, що, як з’ясувалося, завадив Едові зловити гакера.

Американець, мабуть, хотів завдати серйозної шкоди кільком конкретним колегам, а не потопити всю організацію. І хоч її крах був неминучий, Нідгем усе ж уважав за краще пом’якшити удар по ній. Тому Блумквіста майже не здивувало й навіть не розлютило, коли Еріка з’явилася позаду нього й зі стурбованим виразом на обличчі простягла йому телеграму Те-те.

— Це знищить нашу історію? — спитала вона.

Перекладена телеграма агенції Ассошіейтед Пресс починалася так: «Двох високопосадовців АНБ, Джоакіма Барклі й Браяна Еббота, затримано за підозрою в тяжких економічних злочинах і негайно звільнено. На них чекає суд».