Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Це, на жаль, не мій технічний рівень.

— Квантові комп’ютери грунтуються на квантовій механіці. Це поки новинка. «Ґуґл» і АНБ вклали величезні гроші в машину, що вже в певних сферах більш як у тридцять тисяч разів швидша за звичайний комп’ютер. «Соліфон», де працював Франс, має аналогічний проект, але, за іронією долі, якщо ця інформація правдива, просунувся не так далеко.

— Окей, — невпевнено докинув Бубланський.

— Головна перевага квантових комп’ютерів полягає в тому, що основні одиниці — квантові біти, кубіти, — становлять суперпозицію базових станів.

— Що?

— Вони можуть не тільки набувати стану «одиниці» або «нуля», як традиційні комп’ютери, а бути також одиницею й нулем одночасно. Проблема полягає в тому, що для нормальної роботи таких машин потрібні особливі методи розрахунку й глибокі знання фізики, насамперед квантової декогеренції, як ми її називаємо. А цим ми не можемо похвалитися. Тож квантові комп’ютери поки що занадто спеціалізовані й громіздкі. Одначе Франс — як би мені найкраще пояснити це вам? — судячи з усього, знайшов способи зробити їх зручнішими, гнучкішими і здатними до самонавчання. І тут він, очевидно, співпрацював з кількома експериментаторами, тобто з людьми, які могли тестувати й перевіряти його результати. Те, що він створив, було грандіозне… принаймні могло бути. Проте він відчував не тільки гордість, а й тривогу. Франс був дуже стурбований, тому й потелефонував Стівенові Ворбертону.

— Чому він хвилювався?

— Коли казати про довгострокову перспективу, то, гадаю, він підозрював, що його витвір може загрожувати всьому світові. Але саме в той момент він непокоївся, бо знав дещо про АНБ.

— Що саме?

— Про один бік справи, пов’язаний з проникненням у найбруднішу частину їхнього промислового шпигунства, я й гадки не маю. А от про другий знаю дуже добре. Ні для кого не секрет, що ця організація наполегливо працює над розвитком квантових комп’ютерів. Для АНБ це було б справжнім раєм. За допомогою ефективної квантової машини в майбутньому можна зламувати хоч які шифри й цифрові системи безпеки. У такій ситуації ніхто не зміг би захиститися від пильного ока АНБ.

— Як огидно, — промовив Бубланський з притиском, чому й сам здивувався.

— Та насправді є ще гірший сценарій. Якщо така річ потрапить до рук серйозних злочинців… — провадила Фарах Шаріф.

— Я розумію, до чого ви хилите.

— І тому мене, звісно ж, цікавить, що вам удалося конфіскувати в заарештованих чоловіків.

— Боюся, що нічого такого, — відповів Бубланський. — Ці хлопці інтелектом не відзначаються. Сумніваюся, що вони дадуть раду навіть шкільному курсові математики.

— Виходить, справжній комп’ютерний геній утік?

— На жаль, так. Він і підозрювана жінка зникли безслідно. Очевидно, вони мають документи на кілька імен.

— Тривожно.

Бубланський кивнув і глянув у темні очі Фарах Шаріф, що дивилися на нього благально, і, можливо, саме тому його не охопив знову розпач, а пройняла втішна думка.

— Я не впевнений, що це значить… — почав він.