Розділ «Частина III Асиметричні проблеми»

— Що?

— Наші фахівці дослідили Балдерові комп’ютери. Це було непросто, зважаючи на те, що він завжди дбав про безпеку. Ви можете собі уявити. Та в них усе ж таки вийшло. Можна сказати, що нам трохи пощастило і ми швидко встановили, що один комп’ютер, судячи з усього, викрали.

— Я так і думала, — сказала вона. — Хай йому чорт!

— Стривайте, стривайте, я ще не доказав. Ми також зрозуміли, що кілька комп’ютерів були зв’язані між собою і що їх періодично приєднували до суперкомп’ютера в Токіо.

— Це цілком імовірно.

— Ми можемо підтвердити, що великий файл або принаймні якийсь великий об’єкт нещодавно був стертий і ми не змогли його відновити.

— Ви натякаєте на те, що Франс знищив власну наукову роботу?

— Я не хочу робити передчасних висновків. Але, почувши вашу розповідь, саме це мені спало на думку.

— А файл не міг знищити вбивця?

— Маєте на увазі, що він спочатку скопіював його, а потім стер з комп’ютерів?

— Так.

— У це важко повірити. Він був у будинку зовсім недовго і не встиг би. Та й знань йому забракло б.

— Гаразд, це звучить багатонадійно, — з сумнівом у голосі промовила Фарах Шаріф. — От тільки…

— Так?

— …це, на мою думку, не відповідає натурі Франса. Невже він справді був здатен знищити головну справу свого життя? Це все одно що… не знаю… відрубати собі руку або, ще гірше, вбити друга, згубити потенційне життя.

— Іноді доводиться йти на великі жертви, — задумливо сказав Бубланський. — Знищувати те, що любиш, чим живеш.

— Або ж десь є копія.

— Або ж десь є копія, — повторив Ян і раптом зробив дивну річ — простягнув уперед руку.

Фарах Шаріф не зрозуміла. Вона просто дивилася на неї, ніби чекала, що комісар їй щось дасть. Але Бубланський вирішив не відступатися.

— Знаєте, що каже мій рабин?