Розділ «Частина I Невсипуще око»

— Мій хлопчику! — промовив Балдер.

Він так розчулився, що й не помітив, як у нього ввімкнувся ноутбук і почав показувати те, що відбувалося перед однією з камер зовнішнього спостереження біля його будинку.

Через садок, попри несамовиту бурю, йшов довготелесий чоловік в утепленій шкіряній куртці та сірій кепці, натягненій так, що вона ретельно приховувала його обличчя. Хоч хто то був, але він добре знав, що його знімають. Чоловік видавався худорлявим і поворотким, проте щось у його хиткій, трохи театральній ході нагадувало боксера-ваговика, який прямував на ринг.

Ґабрієлла Ґране сиділа у своєму кабінеті в СЕПО й провадила пошуки в інтернеті та реєстрі агенції. Вона до ладу й не знала, чого шукає. Але її мучило щось незрозуміле, щось тривожне й дивне.

Їхню розмову з Балдером урвали. Їй знову зателефонувала Гелена Крафт — керівниця СЕПО. Ще й з тієї ж самої причини, що й минулого разу. З нею хотіла поговорити Алона Касалес з АНБ, і тепер Алонин голос звучав набагато спокійніше. Вона навіть намагалася злегка фліртувати.

— Вам удалося розібратися зі своїми комп’ютерами? — спитала Ґабрієлла.

— Ха… так. Це був цирк, але, гадаю, нічого страшного. Вибач, якщо минулого разу говорила трохи загадково. Боюсь, я не маю особливого вибору. Просто хочу ще раз наголосити: професорові Балдеру загрожує реальна й серйозна небезпека, хоч ми нічого не знаємо напевно. Ви владнали цю справу?

— Я з ним поговорила. Він відмовляється покидати будинок. Сказав, що має вдома якусь важливу справу. Хочу організувати стеження.

— Чудово. Як ти, можливо, здогадуєшся, я про тебе копнула глибше. І дуже вражена, панно Ґране. Хіба таким, як ти, не слід працювати в компанії «Ґолдман Сакс» і заробляти мільйони?

— Не до мого смаку.

— І не до мого. Від грошей я не відмовилася б, але це малоплатне винюхування подобається мені більше. Отже, солоденька, справи такі… Деякі мої колеги вважають, що нічого особливого тут немає. Я, до речі, категорично не погоджуюся з цією думкою. І не тільки тому, що впевнена: це угруповання становить загрозу нашим національним економічним інтересам. Гадаю, тут є ще й політичні моменти. Російський комп’ютерний, про якого я згадувала, Анатолій Хабаров, має зв’язок з горезвісним депутатом російської держдуми Іваном Грибановим — великим акціонером Газпрому.

— Зрозуміло.

— Але це поки що переважно сліпі кінці і я згаяла багато часу, намагаючись установити особу їхнього лідера.

— Того, кого звуть Танос?

— Або тієї.

— Тієї?

— Я можу й помилятися. Хоч такі кримінальні угруповання часто використовують жінок, проте не на керівних позиціях. Та й цей тип більше схожий на чоловіка.

— Що ж тебе змушує думати, ніби то може бути жінка?

— Можна сказати, якась повага. Про цього Таноса говорять так, як чоловіки в усі часи говорили про жаданих і обожнюваних жінок.

— Іншими словами, ідеться про красу.