Розділ «Частина I Невсипуще око»

Він завагався.

— У вас удома ще хтось є? — запитала вона.

— Ні, ні, але зараз я нікуди не зможу поїхати.

— Ви не чуєте, що я кажу?

— Чую дуже добре. Та, попри всю мою пошану до вас, мені здається, що ви здебільшого висловлюєте припущення.

— Припущення — невідривна частина ризику, Франсе. Проте мені був дзвінок від… ну, взагалі, мені не слід цього казати… від агента з АНБ, що розслідує діяльність цієї організації.

— АНБ! — пирхнув Франс.

— Я знаю, що ви скептично ставитеся до них.

— Скептично — це ще м’яко сказано.

— Добре, добре. Але тут вони на вашому боці. У всякому разі цей агент. Вона хороша людина. З підслухів їй удалося довідатися щось дуже схоже на план убивства.

— Мого?

— Багато що свідчить саме про це.

— Дуже схоже, багато що свідчить… Це все звучить украй непевно.

Авґуст несподівано сягнув по олівці, і Франс на якусь мить цілком зосередився на синові.

— Я залишаюся, — сказав він.

— Ви, певно, жартуєте?

— Ні, зовсім ні. Я радо переїду, якщо до вас надійде більше інформації, але не тепер. Крім того, компанія «Мілтон сек’юриті» установила чудову охоронну систему. У мене всюди камери й сенсори.

— Ви серйозно?

— Так, ви ж знаєте, що я впертий віслюк.

— Чи маєте ви зброю?