Розділ «Частина I Невсипуще око»

Але він таки відповів на дзвінок — либонь, просто з нервозності. То була Ґабрієлла Ґране — привабливий аналітик із СЕПО, і Балдер навіть злегка усміхнувся. Після Фарах Шаріф Ґабрієлла посідала друге місце. Вона мала сяйні красиві очі й гострий розум. А він був небайдужий до розумних жінок.

— Ґабрієлло, — сказав Балдер, — я залюбки поговорив би з вами, проте часу обмаль. Маю важливу справу.

— На це час ви точно знайдете, — незвично суворо відповіла вона. — Ви в небезпеці.

— Ох, дурниці, Ґабрієлло! Я вам уже казав, що вони, може, спробують затягати мене по судах і обібрати до нитки — та й по всьому.

— Франсе, вибачте, але в нас з’явилися нові відомості, до того ж з дуже надійного джерела… Бачиться, загроза справді є.

— Що ви маєте на увазі? — запитав відсторонено Балдер.

Затиснувши телефон між плечем та вухом, він і далі шукав інформацію про Надин утрачений талант.

— Мені важко оцінити ці дані, але вони мене хвилюють, Франсе. Гадаю, їх слід сприйняти серйозно.

— Добре, тоді я теж сприйму. Обіцяю бути вкрай обережним. Як завжди, не виходитиму з дому. Але я тепер, як уже казав, маю невеличкий клопіт. Крім того, я більш ніж упевнений, що ви помиляєтеся. У «Соліфоні»…

— Так, так, звісно, я можу помилятися, — перебила вона. — Це правда. А що, як я маю слушність? Ану ж є бодай крихітний, малесенький ризик, що я маю слушність?

— Ну-у-у…

— Франсе, послухайте мене. Я вважаю, що маю слушність. Ніхто в «Соліфоні» не хоче шкодити вам фізично. Це як-не-як цивілізована компанія. Але скидається на те, що хтось із компанії має контакти з кримінальною організацією з філіями в Росії та Швеції. От звідки небезпека.

Балдер уперше відірвав погляд від монітора. Він знав, що Зіґмунд Екервалд із «Соліфону» співпрацює з кримінальним угрупованням. Йому навіть удалося перехопити кілька кодових слів про її лідера, однак він і уявити не міг, навіщо угрупованню нападати на нього. Чи все-таки міг?

— Кримінальна організація? — пробурмотів він.

— Саме так, — сказала Ґабрієлла. — Хіба це не логічно, в певному розумінні? Вам, здається, й самому спадало таке на думку? Якщо люди почали красти чужі ідеї й заробляти на них гроші, то вони вже перейшли межу, і тоді все летить шкереберть.

— Гадаю, — я вже, власне, казав це, — їм вистачить купки адвокатів. З купкою спритних адвокатів можна спокійно красти будь-що. Адвокати — кілери нашого часу.

— Окей, може й так. Але, послухайте, я ще не дістала постанови про особисту охорону, тому я хочу відвезти вас у потайне місце. Я маю намір забрати вас просто зараз.

— Що ви сказали?

— Думаю, ми мусимо діяти негайно.

— Нізащо, — відповів Балдер. — І я…