Розділ «Рівно північ»

— Авжеж, тоді розповідайте, — кивнув Еванс.

— Бачте, коли ми поїхали на озеро поприбирати в будинку, то зупинилися біля міської крамнички — вона належить родині Бові. Тед заправив машину (у Бові завжди було самообслуговування), а я зайшла дещо купити. Там якраз був один чоловік, Сонні Троттс, який раніше працював із Томом Ґрінліфом. Том — це старший із тих двох доглядачів, яких убили. Сонні хотів висловити мені свої співчуття у зв’язку зі смертю Морта, а ще хотів дещо мені розповісти, бо він бачив Морта напередодні його смерті — і збирався це розповісти йому. Так він сказав. Це стосувалося Тома Ґрінліфа. Том дещо сказав Сонні, поки вони фарбували методистську церкву. Після того Сонні бачив Морта, але не додумався відразу йому сказати. А тоді згадав, що це стосується Ґреґа Карстерза…

— Іншого вбитого?

— Так. Він розвернувся й погукав, але Морт його не чув. А наступного дня Морт помер.

— І що ж пан Ґрінліф сказав цьому чоловікові?

— Сказав, що він бачив привида, — спокійно відповіла Емі.

Обидва мовчки подивилися на неї.

— Сонні сказав, що Том останнім часом став забудькуватим, і Тома це непокоїло. Сонні вважав, що то просто така забудькуватість, яка приходить разом зі старінням, але п’ять чи шість років тому Том доглядав за дружиною, яка хворіла на Альцгеймера, і дуже боявся сам на це захворіти й піти тим самим шляхом. Сонні розказує, що коли Том забував удома щітку для фарби, то бідкався потім півдня. Він сказав, що саме через це, коли Ґреґ Карстерз спитав, чи впізнав він чоловіка, з яким бачив Морта Рейні напередодні, і чи впізнав би його, якби побачив знову, Том відповів, що нікого з Мортом не бачив… що Морт був сам.

Пролунало чиркання сірника. Тед Мілнер усе-таки вирішив розкурити люльку. Еванс не звернув на нього уваги. Він нахилився вперед і не зводив уважного погляду з Емі Мілнер.

— А тепер докладніше. Отже, цей Сонні Труттс каже…

— Троттс.

— Добре, Троттс. То він каже, що Том Ґрінліф усе-таки бачив когось біля Морта?

— Не зовсім, — відповіла Емі. — Сонні думає… якби Том так вважав, якби був переконаний, то не збрехав би Ґреґові. Але Том сказав, що він не знає точно, що він бачив. Що він розгублений. Що взагалі нічого про це не казати йому здалося правильнішим, безпечнішим. Він не хотів, щоб хтось — а особливо Ґреґ Карстерз, який теж доглядав будинки — знав, який він збентежений. А понад усе йому не хотілося, щоб хтось подумав, ніби він теж захворів, як колись його небіжчиця-дружина.

— Пробачте, але я не все розумію.

— За словами Сонні, — пояснила вона, — Том їхав по Лейк-драйв у своєму «скауті» й побачив Морта, який стояв сам- самісінький там, де дорога сполучається зі стежкою, що веде від озера.

— Близько від того місця, де знайшли тіла?

— Так. Дуже близько. Морт помахав йому рукою. Том помахав у відповідь. Проїхав. А потім, якщо вірити Сонні, Том подивився в дзеркало заднього огляду й побачив коло Морта іншого чоловіка і старий універсал, хоча ще десять секунд тому ні чоловіка, ні машини там не було. Чоловік був у чорному капелюсі… але просвічувався, як і його машина.

— Ох, Емі, — лагідно мовив Тед. — Той чоловік намолов тобі сім мішків гречаної вовни, а ти й повірила.

Але вона похитала головою.

— Я не думаю, що Сонні настільки розумний, щоб вигадати таку історію. Він сказав мені, що Том збирався все-таки поспілкуватися з Ґреґом і розповісти йому, що він бачив чоловіка; от тільки про те, що той був прозорий, вирішив не згадувати. Але Сонні сказав, що старий потерпав від жаху. Він був переконаний, що то було одне з двох: або в нього починався Альцгеймер, або він бачив привида.