Малюнок зацікавив Живчика ще більше. На ньому було зображено здоровенну, м’язисту мегеру; вона стояла, розставивши ноги, узявши руки в боки, а обличчя прикрашав вираз несамовитої люті.
— Ми всі так робимо, — пояснила вона.
Живчик кволо осміхнувся. Він показав на малюнок, потім на Маг, потім знову на малюнок.
— Так, — сказала Маг, — це я. Точніше, такою я буду.
Живчик показав на себе і нахилив голову набік.
— О Живчику, — прошепотіла вона лагідно, — я завжди тебе любитиму.
Живчик знову сів, трохи потішений. І ту ж мить ізнадвору почулося гупання важенних кроків. Живчиків спокій умить випарувався, і він заходився нервово жувати краєчок свого шарфа. То верталася мамуся.
— Маг? — заверещала вона. — Маг!
Маг підвела голову.
— Я тут, — озвалася вона, і зараз же прохід загородила неосяжна постать самої мамусі.
— Ходімо, — сказала вона Маг. — Ну ж бо, поспішай!
— Що, вже час? — нетерпляче спитала Маг.
— Час, — коротко рохнула та у відповідь.
Маг зіскочила з ліжка.
— Ти чуєш, Живчику? Час! Гайда.
— Там, куди ти йдеш, тобі вже не потрібні будуть цяцьки, — зауважила мамуся.
— Ой мамусю, ну прошу, ну будь ласочка! — стала підлещуватися Маг.
— Я ж кажу тобі — вони не будуть потрібні. Ні зараз, ні потім.
— Мені — будуть, — не здавалася Маг.
Живчик глипнув попереду на неї, а потім на мамусю. Мумсі була лиха, Маг усміхалась.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У нетрях Темнолісу» автора Пол Стюарт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу“ на сторінці 64. Приємного читання.
TextBook