Розділ «Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу»

У нетрях Темнолісу

— Так, — холодно озвалася Маг. — Та цвенькати йому вже недовго.

Живчик відчув, як задвигтіла земля, коли Маг посунула на нього. Тремтячими пальцями він узявся за вузол. Марно. Мамця прив’язала його дуже міцно. Живчик ухопився за шворку руками, ногами вперся у корінь і з усієї сили нап’яв повідець. Хоч би тобі що.

— І думати забудь про втечу! — гримнула Маг.

Живчик знову схопився за повідець і смикнув. Щось хруснуло, і він дав сторчака. Мотузка витримала, але не корінь. У тому місці, де він зламався, сльозила червона пінява рідина.

— Ву-у-у! Га-а-а! — шаленіла Маг.

Живчик схопився на ноги і побіг. Проскочивши між двома охоронцями, він дременув до озера. Печерники байдуже спостерігали за тим, що діється.

— Геть! — кричав хлопець, ліктями прокладаючи собі шлях у їхньому натовпі.

Він чув, як у нього за спиною тупотіла Маг, а відразу за нею — решта печерниць.

— Вирви йому язика! — верещали вони. — Повисмикуй ноги! Розшарпай його на шматки!

Живчик добіг до озера. Повернув ліворуч. Перед ним стояло з півдесятка печерників.

— Зупиніть його! — заверещала Маг. — Хапайте цю малу бестію!

А коли вони просто дали дорогу Живчикові, що летів мов блискавка, зарепетувала як на пуп:

— Добросерді ідіоти-недоростки!

Живчик озирнувся через плече. Маг наздоганяла його. Її налиті кров’ю очі були сповнені лиховісної рішучості. О Маг, подумав він, на що ти перетворилася?

Маг порівнялася із печерниками. Ті лише стояли, криво позираючи на неї, всі, крім одного. Коли Маг із тупотом гнала повз нього, він підставив їй ногу. Маг перечепилася. Зашпорталася. Поточилася. І, втративши рівновагу, гупнула на землю.

З несподіванки Живчикові аж язика одібрало. Звісно, вона впала невипадково. Розставивши руки, Маг спробувала схопити печерника, та для неї він був занадто в’юнкий. Підхопившись, печерник одскочив якнайдалі і звів голову. Наставивши рупором долоні, він закричав Живчикові:

— Чого ти чекаєш? Біжи до коріння, що світиться яскравіше. Ондечки, бачиш?

У голосі його бриніли улесливі й воднораз глумливі нотки. Живчик оглянувся.

— Ну? — на губах у печерника зав’юнилася посмішка. — Чи, може, ти хочеш, аби твоя маленька господиня оббілувала тебе живцем? Біжи за вітром, миле звіренятко, біжи неоглядки.

Розділ одинадцятий

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «У нетрях Темнолісу» автора Пол Стюарт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пол Стюарт, Кріс Рідел У нетрях Темнолісу“ на сторінці 67. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи