Вона завжди бувала насмішкувата, коли раптом їй доводилося зрадити справжні свої почуття.
— Авжеж, — усміхнулася Енн, — тільки спершу я вкладу Деві. Він на цьому наполягає.
— Звісно, — мовив Деві, ідучи разом з Енн до кімнати. — Я хочу знову казати молитву при тобі. Самому нецікаво молитися.
— Деві, ти молишся не сам. Господь завжди слухає тебе.
— Але ж я Його не бачу, — заперечив Деві. — А я хочу молитися при комусь, кого видно, тільки щоб це була не пані Лінд і не Марілла.
А втім, убравши сіру фланелеву нічну сорочку, Деві начеб і зовсім не квапився проказувати молитву. З нерішучим виглядом стояв він перед Енн, однією босою ногою чухаючи іншу.
— Ставай до молитви, маленький, — звеліла Енн.
Деві підійшов і сховав обличчя в її колінах.
— Енн, — здушено проказав він, — я не можу сказати молитву. Вже цілий тиждень не можу. Я… я не молився ні вчора, ні позавчора.
— Чому, Деві? — лагідно запитала Енн.
— А ти… ти не розсердишся, якщо я скажу? — благально мовив Деві.
Енн посадовила хлопчика в сірій фланелі собі на коліна й притулила його кучеряву голову до свого плеча.
— Хіба я сердилася колись за те, що ти розповідав мені, Деві?
— Ні-і-і, не сердилась, але ти ставала сумна, а це ще гірше. І зараз ти станеш дуже страшно сумна, а ще тобі, напевне, буде соромно за мене.
— Ти зробив щось погане, Деві? І тому не можеш проказати молитву?
— Ні, я не зробив нічого поганого… поки що не зробив. Але хочу зробити.
— Що зробити, Деві?
— Я… хочу сказати погане слово, — різко, із зусиллям промовив Деві. — Я чув, як минулого тижня його сказав наймит пана Гаррісона, і відтоді сам хочу його сказати ввесь час, навіть тоді, коли молюся.
— То скажи його, Деві.
Вражений Деві підвів розпашіле обличчя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енн із Острова Принца Едварда» автора Монтгомері Л.-М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7 ЗНОВУ ВДОМА“ на сторінці 2. Приємного читання.