Розділ без назви (3)

Друзі Шнобеля розділяються й підходять до натовпу. Начальник проходить поруч із Пем, котра спершу здивовано дивиться на нього, а тоді киває. Мишеня набирає злого виразу обличчя, підходить до Гувера Далрімпла й каже:

— Владою, наданою мені, я наказую тобі, Гувере, забирайся до дідька звідси. — Старий зник так швидко, що здалося, наче він просто розчинився в повітрі.

Решта байкерів справляють такий самий ефект на інших розлючених любителів пам’ятних місць.

Денні вважає, що достатньо одного лише суворого погляду чоловіків вагою в триста фунтів, схожих на «Янґолів пекла», які, здається, на грані самоконтролю й скаженої люті, щоб творити чудеса в приборканні бунтівного натовпу. Байкер, що стоїть недалеко від Денні, виганяє Флойда і Френка Нірі, просто здійнявши над ними руку, скручену в кулак. Тільки-но вони повертаються до свого авто, байкер усміхається до Денні та представляється як Білл Кайзер. Товаришу Шнобеля подобається контролювати натовп, усмішка ледь не змінює його гнів.

— А хто ці інші хлопці? — запитує Денні.

Білл Кайзер рекомендує Дока і Сонні, які розсіюють натовп праворуч від Денні.

— Хлопці, чому ви це робите?

Кайзер нахиляє голову на два дюйми від обличчя Денні. Він мов розлючений бик. Не лише його обличчя, а й усе тіло набуло кольору жару і люті. Дейл уже був готовий побачити, як той пускатиме пару зі своїх широких ніздрів. Одна зіниця менша від другої, очі наливаються кров’ю.

— Чому? Ми робимо це заради Емі. Хіба це не зрозуміло, офіцере Чеда?

— Вибачте, — лопотить Денні.

Звичайно. Він сподівається, що Дейл зможе стримати цих монстрів. Спостерігаючи, як Білл Кайзер розгойдує старий «Мустанг» з дурнуватою дитиною за кермом, яка не встигла вчасно дати задній хід, він неймовірно радий, що мотоциклісти прийшли сюди без важких тупих предметів.

На тому місці, де раніше стояв «Мустанг», до Денні й Кайзера прямує поліційна машина. Щойно вона проїжджає крізь натовп, жінка в майці і штанах-капрі товче по вікні з боку пасажира. Авто зупиняється біля Денні, з нього вистрибують полісмени, що працюють на півставки, — Боб Голц і Пол Нестлер, — здивовано глянувши на Кайзера, запитують, чи їм із Пем потрібна допомога.

— Підійди, поговори з шефом, — каже Денні, хоча, мабуть, не варто було.

Голц і Нестлер — хороші хлопці, але їм ще слід багато чого навчитися, наприклад дізнатися про субординацію.

За півтори хвилини з’являються Боббі Дюлак і Діт Джесперсон, Денні і Пем махають, щоб ті проїжджали, тоді як байкери поруч із транспортом гиркають і б’ються з громадянами. З натовпу линуть сердиті крики та звуки боротьби. Денні здається, що він тут уже не одну годину. Розштовхуючи людей врізнобіч, Сонні підходить до Пем. Мишеня і Док також пробираються крізь натовп. Патьоки крові з носа Сонні тягнуться до бороди і стікають по ній біля кутиків рота. Кайзер крокує поруч із Денні.

Коли натовп починає скандувати: «ЧОРТА З ДВА, МИ НЕ ПІДЕМО! ЧОРТА З ДВА, МИ НЕ ПІДЕМО!» — Голц і Нестлер повертаються, щоб допомагати. «Чорта з два, ми не підемо? — думає Денні. — Хіба це не нагадує В’єтнам?»

Лише почувши приглушений звук поліційної сирени, Денні бачить, як Мишеня розмахує кулаками серед натовпу й відправляє в нокаут трьох людей, до яких може дотягтись. Док кладе руки на відчинене вікно вже знайомого «Олдсмобіля» та запитує невеличкого лисуватого водія, що, на його думку, він зараз зробить.

— Док, облиш його, — каже Денні, але сирена знову верещить і заглушує його слова.

Хоча невеличкий чоловік за кермом «Олдса» і схожий на непоказного вчителя математики або дрібного чиновника, та він володіє рішучістю гладіатора. Це преподобний Ленс Ховдал, учитель недільної школи, яку Денні колись відвідував.

— Я думав, що, можливо, можу чимось допомогти, — каже священик.