Розділ без назви (3)

Дудлс нахиляється вперед і каже:

— Двадцять кожному, згоден, розумнику? І ми погодимось зробити те, що ти хочеш.

— О, ви краєте моє серце, — каже Венделл.

Витягує гаманець і бере чотири двадцятки, залишаючи собі лише десятку і ще три долари на цілий день. Вони беруть гроші й одразу ж ховають.

— А тепер що я від вас хочу, — каже Венделл, нахилившись до вікна і чотирьох зацікавлених постатей у кабіні.

12

Через кілька хвилин, похитуючись, пікап доїжджає до кінця лісосмуги, де асфальт переходить у зарості бур’янів і високу траву. За кілька ярдів, обіпершись на підставки, вишикувались у ряд залишені мотоцикли Грізної П’ятірки. Венделл, котрий сів на місце Фредді Сакнессама, виходить і ступає кілька кроків уперед, сподіваючись, що жоден зі смердючих ароматів сухого поту, немитого тіла й несвіжого пива, якими тхнуло від його попутників, не залишився на його одязі. Він чує, як позаду Фредді зістрибує з вантажної платформи, а інші вилазять із салону й галасують удвічі більше, ніж потрібно. Венделлу видно лише безбарвні трухляві стіни «Смачно в Еда», що височіють серед густого мережива дикої моркви й тигрових лілій. До них доносяться тихі голоси, один з них належить Шнобелю Сент-Піру. Венделл швидко перевіряє свій «Нікон», знімає накривку об’єктива, прокручує новий кадр на плівці, а тоді повільно тихими кроками ступає повз мотоцикли вздовж однієї стіни зруйнованої споруди. Невдовзі він дивиться вгору на переповнену дорогу й патрульну машину, що слугує бар’єром. Трохи далі від машини, ближче до шосе, Денні Чеда і Пем Стівенс сперечаються з півдюжиною чоловіків і жінок, котрі хаотично залишили свої авто, як діти іграшки. Так довго тривати не може, якщо Чеда і Стівенс уявили, що вони дамба, то дамба от-от розколеться. Чудові новини для Венделла: чим більший безлад, тим більша свобода дій, щоб зробити сюжет іще яскравішим. Йому б хотілось пробурмотіти це в диктофон просто зараз.

Недосвідченість підлеглих капітана Ґілбертсона, очевидно, виявляється в марних спробах офіцерів Чеди і Стівенс повернути величезну кількість жителів, які прагнуть побачити на власні очі найсвіжіші факти божевілля Рибака… Ох, і ще щось, і ще щось: але цей журналіст зумів опинитися в центрі подій, маючи за честь смиренно служити вухами й очима своїх читачів…

Венделлу страшенно не хотілося б розгубити такі чудові слова, але він не може ризикувати, його можуть почути. Він наближається до фасаду «Смачно в Еда».

Смиренні вуха народу підслуховують на диво люб’язну розмову Шнобеля Сент-Піра і Дейла Ґілбертсона, які стоять перед будівлею; смиренні очі народу бачать, як Джек Сойєр ходить із порожньою поліетиленовою торбинкою, а на пальцях його правої руки висить кепка. Смиренний ніс народу відчуває страшний сморід, який гарантує наявність трупа, що розкладається в убогій маленькій споруді праворуч. Джек рухається трохи швидше, ніж зазвичай, і хоча зрозуміло, що він іде до пікапа, чомусь постійно роззирається навколо.

Що тут відбувається? Золотий Хлопчик має дещо злодійкуватий вигляд. Він поводиться так, як грабіжник у магазині, коли ховає смаколики під пальто, а золоті хлопці не повинні так поводитися. Венделл піднімає камеру і фокусує її на об’єкті. Ось і ти, Джеку, давній товаришу, давній приятелю, давній друже, ти принесеш мені чудовий прибуток. Глянь у камеру, а тепер покажи, що в тебе в руках. Венделл робить знімок і дивиться через об’єктив, як Джек підходить до свого авто. Золотий Хлопчик збирається сховати щось у бардачку, думає Венделл, і він не хоче, щоб хтось бачив, що він це робить. Дуже погано, дитинко, але тебе знімає прихована камера. Дуже погано і для смиренних очей і вух округу Френч, тому що, коли Джек Сойєр підходить до авто, він не сідає в нього, а нахиляється і щось крутить у руках, показуючи нашому благородному журналістові лише чудовий вигляд його спини і нічого більше. Проте благородний журналіст усе одно робить фото, щоб доповнити послідовність наступних фотографій, на яких Джек Сойєр повертається від пікапа з порожніми руками і вже йде спокійно. Він заховав свої брудні скарби, щоб ніхто їх не побачив, але що це були за скарби?

Аж раптом у Венделла Ґріна неначе блискавка влучила. Його скальп здригається, а хвилясте волосся ледь не стає дибки. Чудовий сюжет щойно став ще неймовірно чудовішим. Диявольський убивця, понівечене мертве дитя і… падіння героя! Сойєр виходить із напівзруйнованої будівлі, тримаючи в руках поліетиленову торбинку й кепку з написом «Брюерс». Переконавшись, що його ніхто не бачить, ховає це у вантажівці. Він знайшов ці речі в «Смачно в Еда» і викрав їх просто з-під носа свого друга та прихильника Дейла Ґілбертсона. Золотий Хлопчик забрав речові докази з місця злочину! У Венделла є докази на плівці, у Венделла є докази проти великого й могутнього Джека Сойєра. Венделл збирається розгромити його вщент. Боже, о Боже, Венделлу хочеться танцювати, що він і робить. Він не в змозі стримувати себе від незграбного виконання джиґи з прекрасним фотоапаратом у руках і недбалою посмішкою на обличчі.

Він почувається так добре, так урочисто, що ледь не забуває про чотирьох ідіотів, які чекають на його сигнал. Агов, давай без сентиментів. Таблоїди супермаркетів прагнуть витончених гостросюжетних фотографій Ірми Френо, і Венделл Ґрін — саме той, хто їм їх надасть.

Венделл ступає ще крок у напрямку до передньої стіни напівзруйнованої будівлі й бачить те, що змушує його завмерти. Четверо байкерів пішли до краю зарослої дороги і, здається, допомагають Чеді та Стівенс завертати людей, котрі бажають подивитися на тіла. Тедді Ранкельман чув, що Рибак скидав щонайменше шість, а можливо, і вісім напівз’їдених дітей у цю халупу: новини стають іще сенсаційнішими, коли фільтруються через спільноту. Отже, копи можуть розраховувати на додаткову допомогу, але Венделлу хотілося б, щоб Шнобель і команда громили тут усе, а не допомагали впорядковувати. Він доходить до кінця будинку й визирає з-за рогу, щоб побачити все, що там відбувається. Щоб отримати те, чого він хоче, Венделл має дочекатися слушного моменту.

Ще одна машина з поліційного відділку Френч Лендінґа обережно просувається поміж транспорту, що завис на 35-му, і рухається до авто Чеди, а тоді їде погойдуючись забур’яненою кам’янистою дорогою перед старим магазином. Двоє молодих копів, на ім’я Голц і Нестлер, котрі працюють на півставки, неквапливо підходять до Дейла Ґілбертсона, намагаючись не реагувати на сморід, нудота від якого збільшується з кожним кроком. Венделл бачить, що цим хлопцям важко приховувати розгублення і здивування, коли вони бачать, що їхній шеф люб’язно розмовляє зі Шнобелем Сент-Піром, якого вони, вірогідно, підозрюють у незліченних невідомих злочинах. Сільські хлопці, недоучки Вісконсинського університету Рівер Фолз. Вони ділять одну зарплатню на двох і так намагаються досягти успіхів у роботі, стати співробітниками поліції, що схильні бачити речі в чорно-білих тонах. Благодушно всміхаючись, Дейл заспокоює їх і Шнобеля, який міг узяти їх по одному в руку й розбити їхні черепи, як намолодо зварені яйці. Очевидно, у відповідь на розпорядження Дейла нові хлопці чвалом повертаються назад до шосе, дорогою ці жалюгідні йолопи шанобливо кидають погляд на Джека Сойєра.

Джек підходить до Дейла, щоб поговорити. Шкода, що Дейл не знає, що його приятель приховує докази, ха! А можливо, розмірковує Венделл, він із ним заодно. Одне можна сказати напевно: все стане ясно, щойно «Вісник» опублікує фотографії.

Тим часом чувак у солом’яному капелюсі й сонячних окулярах просто стоїть, склавши руки на грудях, з безтурботним й упевненим виглядом, неначе в нього все під контролем, неначе він навіть не відчуває смороду. Цей тип, очевидно, ключовий гравець, думає Венделл. Він командує. Золотий Хлопчик і Дейл, хочуть йому догодити, вони це показують мовою тіла. Відтінок поваги, пошани. Якщо вони щось і приховують, то роблять це для нього. Але чому? І хто він, в біса, такий? Це чоловік середнього віку, йому приблизно п’ятдесят, на покоління старший від Джека і Дейла; він надто стильний як для жителя маленького містечка, отже, він із Медісона або Мілуокі. Він, вірогідно, не коп, але не схожий і на бізнесмена. Він самовпевнений, це ясно як білий день.

Тоді ще одна поліційна машина спускається від Шосе-35 і під’їжджає до авто новачків, Золотий Хлопчик і Дейл Ґілбертсон підходять і вітаються з Боббі Дюлаком і ще з одним товстуном, Дітом Джесперсоном, але піжон у капелюсі навіть не дивиться в їхній бік. О, чудовий момент. Він стоїть, зовсім сам, неначе генерал оглядає свої війська. Венделл спостерігає, як таємничий чоловік витягує сигарету, підпалює її та випускає білі клубки диму. Джек і Дейл проводжають новоприбулих до старого магазину, а цей орел і далі палить сигарету, гордовито відділившись від усього, що його оточує. Крізь трухляву стіну Венделл чує, як Дюлак і Джесперсон висловлють незадоволення з приводу смороду; тоді один із них, побачивши тіло, каже:

— Ох!

— Привіт, хлопці! — каже Дюлак.