Репортер, на шиї якого теліпається камера, не відриваючи очей від Шнобеля, тихцем відходить повз напівзруйновану споруду. Рухається винувато й перелякано, нагадуючи Шнобелю гієну, що прокрадається до мертвеччини. Венделл Ґрін дуже боїться Шнобеля, і Шнобель це знає. Ґріну пощастило, що Шнобель справді не відкрутив йому голову, а лише сказав це. І ще… Шнобель дивується, чому б це за даних обставин Ґріну підкрадатися, як гієна. Він же не думає, що його можуть побити тут у присутності копів?
Сторожкість Ґріна Шнобель пов’язує із сигналами Ранкельмана і Фредді, які вони подавали один одному. Коли вони переводили погляд, то дивилися на репортера! Він усе спланував заздалегідь. Ґрін використав цих нікчем для відвернення уваги, щоб мати змогу робити будь-які знімки. Така неперевершена ницість, таке викривлення моральності обурює Шнобеля. Збуджений відразою, він тихо відходить від Дейла та інших полісменів і спостерігає за репортером. Він бачить, що Венделл обмірковує свою втечу, але відразу ж відмовляється від цієї ідеї, мабуть, через те, що знає: немає жодних шансів. Коли Шнобель наближається до нього на відстань десяти футів, Ґрін каже:
— Нам не потрібно неприємностей, містере Сент-Пір. Я просто роблю свою роботу. Безумовно, ви розумієте це.
— Я розумію багато що, — каже Шнобель. — Скільки ти заплатив цим клоунам?
— Кому? Яким клоунам? — Венделл удає, що вперше бачить Дудлс і її друзів. — А-а, їм? То це вони влаштували такий галас?
— А для чого їм це робити?
— Думаю, тому що вони тварюки. — З виразу обличчя Венделла видно, що він вважає себе, як і Шнобеля, людськими істотами, а не тварюками, такими як Ранкельман і Сакнессам.
Дивлячись у вічі Ґріну, а не на камеру, Шнобель наближається до нього й каже:
— Венді, ти справжній тормоз, ти це знаєш?
Венделл підводить руки та тримається на відстані від Шнобеля.
— Агов, можливо, у нас і були якісь суперечки в минулому, але…
Усе ще дивлячись у вічі Венделлу Ґріну, Шнобель кладе праву руку на камеру, а ліву на груди. Він смикає правицею назад, а лівицею сильно штовхає Ґріна. Одне з двох: або розірветься ремінець камери, або зламається Ґрінова шия — Шнобелю байдуже.
Після звуку, що схожий на ляскання батога, репортер відхиляється назад і ледь утримується у вертикальному положенні. Шнобель витягує камеру з футляра, з якого звисають дві розірвані шкіряні стрічки. Він кидає футляр і крутить камеру у своїх великих руках.
— Агов, не робіть цього! — каже Венделл трохи голосніше, ніж зазвичай, одначе не кричить.
— Що це, старий Ф2А?
— Якщо ви знаєте, що це, то, мабуть, розумієте, що це класика. Поверніть його мені.
— Я не поламаю його, тільки почищу. — Шнобель натискає кнопку задньої панелі камери, запихає товстий палець під плівку і видирає весь рулон. Він посміхається до репортера і кидає плівку в бур’яни. — Бач, наскільки йому краще без усього цього лайна? Це чудовий механізм, і його не можна заповнювати сміттям.
Венделл не насмілюється показати наскільки він розлючений. Потираючи болюче місце на шиї, він бурчить:
— Так зване сміття — це моє життя, йолопе. Тепер поверни мені камеру.
Шнобель недбало простягає камеру перед собою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний дім» автора С. Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (3)“ на сторінці 122. Приємного читання.