Розділ без назви (3)

Кілька чоловіків виходять із авто. Вони тицяють пальцями в бік Денні, щось несамовито репетують, але неможливо зрозуміти, що саме. Денні здається, що йому простромили розжарений прут через ліве око аж до мозку. Щось не так: він не бачить потворного червоного авто Ґріна. Куди, в біса, воно поділось? Чорт, чорт і ще раз чорт, Ґрін, очевидно, вирішив під’їхати до «…В Еда» ґрунтовою дорогою. Денні швидко оглядає поле. Сигнали й сердиті голоси в нього за спиною сягають небезпечного рівня. Ніде не видно ані побитої «Тойоти», ані Венделла Ґріна. Хіба можна в це повірити: пустомеля здався!

За кілька хвилин автомобілі рідшають, і Денні з Пем думають, що їхня робота майже закінчена. Усі чотири полоси Шосе-35 вільні, як це, зазвичай, і буває кожного суботнього ранку. Одна вантажівка спускається в напрямку до Централії.

— Як думаєш, нам їхати туди? — запитує Пем, киваючи в бік зруйнованого магазину.

— Можливо, ще зачекаємо кілька хвилин. — Денні не палає бажанням потрапити в діапазон того смороду. Він залюбки залишився б тут, аж доки не приїдуть медичні експерти й автофургон для збирання доказів. Що людям там таке цікаве? Він би з радістю віддав дводенну зарплатню, щоб його позбавили необхідності дивитися на тіло Ірми Френо.

Тоді Пем і він чують одночасно два різні звуки, і жоден їм не подобається. Перший — це свіжа хвиля транспорту, що мчить до них по шосе; другий — гул мотоциклів з боку старого магазину.

— Там що, є об’їзна дорога? — з недовірою запитує він.

Пем знизує плечима:

— Схоже на те. Але, очевидно, Дейлу доведеться самому розбиратися з громилами Шнобеля, у нас тут і так повний завал.

— Чорт забирай, — каже Денні.

Близько тридцяти пікапів і легкових автомобілів збирається на початку полоси. Вони обоє бачать, що ці люди сердитіші й рішучіші за тих, що були раніше. З кількох останніх машин вийшли кілька чоловіків і жінок, залишивши свій транспорт на узбіччі, прямують у бік офіцерів. Водії перших авто розмахують кулаками, навіть не спробувавши проїхати. Неймовірно, жінка і двоє підлітків ідуть, піднявши вгору транспарант із написом «МИ ХОЧЕМО РИБАКА!». Чоловік у старому брудному «Кадді» висовує руку через вікно і показує власноруч виготовлений плакат «ҐІЛБЕРТСОН МАЄ ПІТИ».

Денні озирається через плече й бачить, що Грізна П’ятірка, очевидно, знайшла об’їзну дорогу, оскільки четверо з них стоять просто перед входом до «…В Еда», як агенти секретної служби, а Шнобель Сент-Пір щось завзято обговорює з шефом. Як здається Денні, вони схожі на глав двох держав, які намагаються домовитися про торговельні відносини. Це не має жодного сенсу взагалі. Денні повертається до авто ненормальних із написами, жінок і чоловіків, що прямують до нього й Пем.

Сімдесятиоднорічний Гувер Далрімпл із сивою цапиною борідкою, випнувши груди, стає перед Пем і починає доводити свої права. Денні пам’ятає його ім’я, оскільки Далрімпл півроку тому ініціював бійку в барі готелю «Нельсон», а тепер він тут, очевидно, щоб помститися.

— Я не розмовлятиму з твоїм напарником, — кричить він, — я не слухатиму, хай би що він мені казав, тому що його абсолютно не цікавлять права громадян нашої держави.

Денні відправляє помаранчевий «Субару», за кермом якого похмурий підліток у футболці із зображенням групи «Блек Саббет», а тоді чорний «Корвет» із дилерськими номерами Ла-Рів’єр і неймовірно лихослівною жінкою. Звідки ці люди? Він не впізнає нікого, окрім Гувера Далрімпла. Денні гадає, що більшість цих людей живуть за містом.

Він уже хоче йти допомагати Пем, аж раптом відчуває чиюсь руку в себе на плечі, оглянувшись, він бачить Дейла Ґілбертсона, а поруч із ним Шнобеля Сент-Піра. Четверо інших байкерів тиняються за кілька ярдів від них. Один із них, той, що має прізвисько Мишеня, а сам як скирта, дивиться на Дейла й усміхається.

— Що ви робите? — запитує Денні.

— Заспокойся, — каже Дейл. — Друзі містера Сент-Піра зголосилися допомогти нам у боротьбі із заворушеннями і, думаю, ми маємо прийняти цю допомогу.

Краєм ока Денні бачить близнюків Нірі, які вириваються вперед, і підводить руку, щоб зупинити їх.

— А їм що з того?

— Звичайна інформація, — каже шеф. — Гаразд, хлопці, до роботи.