Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Я вимагаю голосувати за усунення Свейна Бібліотекаря з Центрального Комітету, — вигукнув Гальфдан.

— А моя альтернатива полягає в тому, що з огляду на колишні заслуги Свейна ми дамо йому нове спорядження. Світ зрозуміє це. Насправді світ здивується, якщо ми виженемо його, — востаннє спробувала схилити комітетників до своєї думки Бека.

— Дуже добре, варіанти зрозумілі. Хто за те, щоб Свейн лишився членом нашого комітету?

Руки підняли тільки Бека, Вольф і, звичайно, сам Свейн.

— Хто проти?

Гальфдан вихопився наперед, тріумфально піднявши вгору праву руку, що трохи тремтіла. До нього приєдналися Торкел, Годмунд і Рагнок. Брунгільда і Глейд утрималися, однак це не мало значення, Свейна вигнали!

— Вибач, Свейне. Я попрошу тебе вийти, — мовила Глейд, вочевидь приголомшена.

Вигнанець ішов до дверей довго й повільно. Рагнок придивлявся до кожного його кроку. Свейн не вийшов з гордо піднятою головою, а понуро опустив плечі, був приголомшений і, здається, нічого не міг утямити.

Розділ 23

Пейзажний живопис

Е й Сігрид сиділи на узбережжі на «ковтку», скелі, названій так через звук, який видавали хвилі, заходячи в порожнини під цією масивною брилою. Ерік здалеку привітав їх.

Сігрид трохи знічено підвелась і спустилася вниз на далекому краю скелі, а потім показалася знову, рішучим кроком ступаючи в протилежний од Еріка бік.

— Не звертай на неї уваги, — поплескав BE по каменю коло себе, запрошуючи Еріка сісти поруч. — Вона сердиться. Це мине.

— Мені шкода, — мовив Ерік, сідаючи коло давнього приятеля.

— Ти тут не винен. Це я сказав, щоб ми взяли вампіра, пам’ятаєш?

— Якщо я виживу в цій пригоді, то поділюся порівну грошима з твоїм новим персонажем, — запропонував Ерік.

— Еріку, дякую за доброту, але, мабуть, краще без цього, — відповів BE, знічено дивлячись убік і вдаючи, ніби вивчає далекий острів.

— Ти про що?

— А ти хіба не помітив? Уся та слава й багатство — річ недобра для мене. Я змінився. І мені не подобається те, яким я став.

Вражений і здивований, Ерік нічого не відповів, і якийсь час приятелі слухали, як хвилі б’ють і облизують їхню скелю.