Рагнок засвітився тріумфальною посмішкою, але спромігся стримати себе од дальших виявів справжніх почуттів. Йому кортіло стояти над Свейном і зловтішатися. Сказати йому, що довгі роки він грав у гру за Свейновими правилами і завжди ненавидів зарозумілого бібліотекаря. На кожному кроці він удавав вдячність. Як мило з боку Свейна, що він показав йому тактику, спорядження, магію, якими навчився користуватись. Як мило з боку бібліотекаря, що він доручав йому кожну брудну роботу, яка траплялась у комітеті, і за це Рагнок стягнув на себе глибоку ненависть людей світу, ненависть, у якій він купався й насолоджувався нею. Передусім саме Свейн був захищений од публічної нелюбові постаттю свого учня. Свейн вважав себе за недоторканного, а тепер примхливий поворот гри скинув його на землю, й замість допомогти йому Рагнок плюнув на нього.
— Я вимагаю голосувати за усунення Свейна Бібліотекаря з Центрального Комітету, — вигукнув Гальфдан.
— А моя альтернатива полягає в тому, що з огляду на колишні заслуги Свейна ми дамо йому нове спорядження. Світ зрозуміє це. Насправді світ здивується, якщо ми виженемо його, — востаннє спробувала схилити комітетників до своєї думки Бека.
— Дуже добре, варіанти зрозумілі. Хто за те, щоб Свейн лишився членом нашого комітету?
Руки підняли тільки Бека, Вольф і, звичайно, сам Свейн.
— Хто проти?
Гальфдан вихопився наперед, тріумфально піднявши вгору праву руку, що трохи тремтіла. До нього приєдналися Торкел, Годмунд і Рагнок. Брунгільда і Глейд утрималися, однак це не мало значення, Свейна вигнали!
— Вибач, Свейне. Я попрошу тебе вийти, — мовила Глейд, вочевидь приголомшена.
Вигнанець ішов до дверей довго й повільно. Рагнок придивлявся до кожного його кроку. Свейн не вийшов з гордо піднятою головою, а понуро опустив плечі, був приголомшений і, здається, нічого не міг утямити.
Розділ 23
Пейзажний живопис
Е й Сігрид сиділи на узбережжі на «ковтку», скелі, названій так через звук, який видавали хвилі, заходячи в порожнини під цією масивною брилою. Ерік здалеку привітав їх.
Сігрид трохи знічено підвелась і спустилася вниз на далекому краю скелі, а потім показалася знову, рішучим кроком ступаючи в протилежний од Еріка бік.
— Не звертай на неї уваги, — поплескав BE по каменю коло себе, запрошуючи Еріка сісти поруч. — Вона сердиться. Це мине.
— Мені шкода, — мовив Ерік, сідаючи коло давнього приятеля.
— Ти тут не винен. Це я сказав, щоб ми взяли вампіра, пам’ятаєш?
— Якщо я виживу в цій пригоді, то поділюся порівну грошима з твоїм новим персонажем, — запропонував Ерік.
— Еріку, дякую за доброту, але, мабуть, краще без цього, — відповів BE, знічено дивлячись убік і вдаючи, ніби вивчає далекий острів.
— Ти про що?
— А ти хіба не помітив? Уся та слава й багатство — річ недобра для мене. Я змінився. І мені не подобається те, яким я став.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 101. Приємного читання.
TextBook