Розділ « Стівен Кінг Куджо»

Картинка знову затремтіла і зблідла. Голос іззовні проколов видиво, як голка — яєчну шкаралупу. Та це нічого. Кембери поїхали на родинне свято і повернуться десь близько десятої, радісні, зі шлунками, набитими барбекю. І все буде добре. Джо Кембер з обличчям Віка про все подбає. З ними знову все буде добре. Є речі, яких Бог просто не допускає. Це…

— Мамо!

Вона виринула зі сну, здивована, що сидить за кермом «пінто», а не перебуває вдома у своєму ліжку, та здивування тривало лише мить. Ідилічно прекрасний образ родини, що зібралася за довгим святковим столом, уже почав танути, і за п’ятнадцять хвилин вона навіть не пам’ятатиме свого сну.

— Га? Що?

Зненацька з приголомшливим звуком у будинку Кембера задзвонив телефон. Пес підвівся, сколихнувши тіні, що набрали обрисів його великого незграбного тіла.

— Мамо, я хочу в туалет.

Від звуку телефону Куджо заревів. Це був не гавкіт, а саме рев. Раптом він кинувся до будинку і врізався в двері з такою силою, що вони аж заходили ходором.

«О ні, — з нудотою думала вона, — ні, припини це, благаю, припини…»

— Мамо, я хочу…

З гарчанням собака вгризався в двері. Вона чула, як його зуби з нудотним хрускотом впиваються в дерево.

— …пісяти.

Дзвінок пролунав шість, вісім, десять разів. Тоді замовк.

Донна усвідомила, що весь цей час сиділа, затамувавши подих. Вона випустила повітря крізь зуби з довгим, гарячим зітханням.

Куджо стояв коло дверей, задні лапи на землі, передні — на верхній сходинці. Він не переставав гарчати: низький, сповнений ненависті звук, ніби з нічного кошмару. Нарешті він обернувся і глянув на «пінто». Деякий час Донна бачила засохлу кірку піни на його морді і грудях. Потім пес розвернувся і побрів у темряву, поступово зникаючи з очей. Куди саме він пішов, сказати було неможливо. Можливо, в гараж, а може, й кудись поза нього.

Тед відчайдушно смикав її за рукав блузки.

— Мам, я сильно хочу!

Донна безпорадно подивилася на нього.

Бретт Кембер повільно поклав слухавку.

— Ніхто не відповів. Напевне, його немає вдома.

Чаріті кивнула, не надто здивована. Вона була рада, що Джим запропонував їм зателефонувати зі свого кабінету. Кабінет містився на першому поверсі, його двері виходили у вітальню зі звукоізольованими стінами. У вітальні були полички з настільними іграми і стояв великий телевізор «Панасонік» з відеомагнітофоном і приставкою «Атарі». У кутку був гарний старий музичний автомат «Варлітцер», і він справді працював.