— Що ти, любий, не на тебе, — заперечила Донна, — зовсім не на тебе.
Тед обійняв її у відповідь.
— Він же не може нас дістати, правда ж?
— Правда.
— І не може… не може прогризти собі дірку всередину?
— Ні.
— Я його ненавиджу! — поривчасто вигукнув Тед. — Я хочу, щоб він здох.
— І я теж.
Донна визирнула у вікно і побачила, що сонце ось-ось сяде. При думці про це її охопив забобонний жах. Вона пригадала дитячі ігри в піжмурки, які завжди уривалися, коли тіні починали зливатися, перетворюючись на фіолетові лагуни. Пригадала той містичний поклик, що линув околицею міста її дитинства, той високий дитячий голос, далекий, магічний, який сповіщає, що вечеря вже готова і всі двері от-от замкнуться перед приходом ночі.
«Раз-два-три, всіх уже знайшли! Раз-два-три, всіх уже знайшли!»
Собака спостерігав за нею. Це божевілля, але сумнівів більше не було. Ці безтямні, скажені очі ні на мить не відривалися від її очей.
«Ні, це лише твоя уява. Він — просто собака, до того ж хворий. Справи і так уже досить погані, ще не вистачає вигадувати те, чого в собачих очах аж ніяк не може бути».
Так сказала собі Донна. Ще через кілька хвилин вона сказала собі, що очі Куджо нагадують очі деяких портретів, які, здається, не зводять з тебе погляду, в який би куток кімнати ти не пішов.
Але собака дивився на неї. І… і в його погляді було щось знайоме.
«Ні», — сказала собі Донна і спробувала відігнати думку, але було вже запізно.
Ти ж бачила його раніше, хіба ні? Того ранку, коли Тедові наснився перший кошмар, коли на кріслі лежала купа ковдр і простирадел, а на них сидів Тедів ведмедик, ти тоді відчинила шафу і на коротку мить побачила скоцюрблену постать із червоними очима, істоту, що приготувалася до стрибка. То був він, то був Куджо. Тед був абсолютно правий. Ось тільки чудовисько не сиділо в його шафі. Воно було тут. Воно…
(припини це)
було тут і чекало
(ПРИПИНИ ЦЕ, ДОННО!)
Вона втупилась у пса, уявляючи, ніби чує його думки. Прості думки. Одна і та ж проста схема, що повторюється безліч разів, незважаючи на вируючий, гарячковий клекіт його хвороби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куджо» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ Стівен Кінг Куджо“ на сторінці 93. Приємного читання.