Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Ш-ш-ш!

(гарчання)

Вона ступила два непевні кроки вперед, правою рукою злегка тримаючись за низ капота. Нерви натяглися сигнальними шнурами і стали тонкими, як волосинки, — без паніки, але в стані підвищеної тривоги. «Раніше він не гарчав», — подумала Донна.

З гаража Кембера вийшов Куджо. Донна втупила в нього погляд, відчуваючи, як їй цілковито безболісно перехопило подих. Це був той самий собака. Це був Куджо. Але…

Але, о Бо…

(о Боже праведний…)

Його очі впилися в неї. Вони почервоніли і сльозилися. З них текла якась в’язка рідина. Здавалося, ніби пес плаче клейкими слізьми. Його рудаво-коричнева шерсть була вимазана засохлою грязюкою і…

Кров, це вона

(Господи, це ж… справді кров)

Донна не могла рухатися. Ніякого подиху. В легенях повний штиль. Вона чула про паралізованість страхом, але ніколи не могла подумати, що це відбувається так цілковито. Контакту між мозком і ногами не було. Сірі звивисті волокна в корі спинного мозку блокували сигнал. Долоні нижче від зап’ясть перетворилися на безглузді, нечутливі шматки плоті. Міхур спорожнився, та, крім слабкого відчуття далекого тепла, вона нічого не зауважила.

Схоже, собака це зрозумів. Його страшні, безтямні очі не відривалися від розширених блакитних очей Донни Трентон. Пес повільно, майже мляво посунув уперед. Ось він уже стояв на плитах біля входу в гараж. Ще мить — і він уже був на гравії за двадцять п’ять футів[60] від неї. Гарчання ні на мить не припинялося. Це був низький, муркітливий звук, що заколисував своєю загрозливістю. З морди стікала піна. А вона не могла рухатися, зовсім не могла.

А тоді Тед побачив собаку, помітив смуги крові на його шерсті й заверещав високим, пронизливим голосом. Куджо перевів очі на нього, і це, здавалося, звільнило Донну.

Балансуючи, мов п’яна, вона незграбно розвернулася навколо осі, при цьому гримнувшись ногою об крило «пінто». Біль сталевим цвяхом простромив ногу аж до стегна. Вона побігла назад, оминаючи капот. Гарчання Куджо переросло в лютий, смертоносний рев, і він метнувся до неї. На нетривкому гравії ноги роз’їхались, і вона змогла втримати рівновагу, лише з розмаху опустивши руку на капот «пінто». Ударилася ліктем і тонко зойкнула від болю.

Дверцята були зачинені. Виходячи з машини, вона сама автоматично їх зачинила. Хромована кнопка коло ручки раптом видалася сліпуче яскравою, пускаючи їй в очі стріли сонячного світла. «Я ніяк не встигну відчинити їх, залізти всередину і знов зачинити, — подумала Донна, і в ній задушливою хвилею здійнялось усвідомлення близької смерті. — Замало часу. Без шансів».

Донна потягла дверцята на себе. Вона чула, як із шумом втягує й виштовхує повітря. Тед заверещав знову — різким, надривним криком.

Вона сіла, майже впала на водійське сидіння. Перед очима майнув Куджо, його задні лапи напружилися для стрибка, від якого всі двісті фунтів його ваги опиняться прямо в неї на колінах.

Перехилившись через кермо і тиснучи правим плечем на клаксон, Донна обома руками смикнула двері на себе. Якраз вчасно. За якусь частку секунди почувся важкий глухий удар, ніби хтось угатив по машині товстою дровинякою. Люте ревіння і гавкіт різко урвались, і запала тиша.

«Розвалив собі голову, — істерично подумала Донна. — Слава Богу! Слава Богу!»

За мить за склом, усього в кількох дюймах від неї, з’явилася його забризкана піною перекривлена морда, ніби монстр із фільму жахів, що на завершення вирішив підсилити напругу глядачів, просто вийшовши з екрана. Вона бачила його великі важкі зуби. І знову зринуло те млосне, моторошне відчуття, що собака дивиться на неї: не на жінку, яка волею випадку зі своїм маленьким сином опинилася в пастці у цій машині, а власне на неї, Донну Трентон, ніби весь час тільки й чекав на її приїзд.

Куджо знову загавкав. Навіть крізь товсте скло гавкіт звучав неймовірно гучно. Раптом Донні спало на думку, що якби вона, зупинивши машину, автоматично не підняла вікно, то зараз у неї було б на одне горло менше. Її кров заливала б кермо, приладову панель, вітрове скло. Батько завжди втовкмачував: «Зупинись, підійми вікна, ввімкни гальма, візьми ключі, замкни авто». Одна-єдина дія, яку вона виконала, навіть не задумуючись.