Розділ « Стівен Кінг Куджо»

Донна скрикнула.

Жахлива собача морда зникла з очей.

Вона згадала про Теда й озирнулася. Від погляду на сина на неї накотив новий страх, угвинчуючись у нутро гарячою голкою. Він не зомлів, але й не був повністю при тямі. Він відкинувся на спинку крісла. Погляд був порожнім і затуманеним. Обличчя побіліло. Кутики губ посиніли.

— Теде!

Донна клацнула пальцями в нього під носом. Від сухого звуку Тед кволо кліпнув.

— Теде!

— Мамо, — глухо вимовив Тед, — як чудовисько змогло вилізти з моєї шафи? Я сплю? Мамо, я задрімав?

— Все буде добре, — сказала Донна, хоча від цих слів по тілу побігли мурашки. — Все буде…

Над капотом вона побачила хвіст і широку спину собаки. Він обходив машину в напрямку Теда…

Вікно Теда не було зачинене.

Донна потяглася через Теда, рухаючись так стрімко, що м’язи аж звело судомою, і пальці зі стуком ударилися об ручку. Вона, сопучи, щосили обертала ручку, відчуваючи, як під нею звивається Тед.

Вікно піднялося вже на три чверті, коли на нього скочив Куджо. Його морда ввігналася в щілину, під тиском вікна задираючись угору. Невеличкий автомобіль сповнився гарчання і гавкоту. Тед знову скрикнув і обхопив долонями голову, затуляючи очі. Охоплений сліпим бажанням сховатися, він намагався заритися обличчям у живіт Донни, цим зменшуючи її тиск на ручку вікна.

— Мамо! Мамо! Мамо! Зупини його! Зроби так, щоб воно пішло геть!

Ззаду по руках потекло щось тепле. З дедалі більшим жахом вона побачила, що це кров і слиз, що стікають із собачої пащі. Зібравши всі свої сили, Донна змогла повернути ручку ще на чверть… Тоді Куджо прибрав морду. Донна мигцем побачила його — перекривлену, безтямну карикатуру на добродушного сенбернара. А тоді собака опустився на всі чотири, і вона могла бачити лише його спину.

Тепер ручка піддавалася легко. Донна зачинила вікно і обтерла долоні об джинси, коротко схлипуючи від огиди.

(о Ісусе о Діво Маріє Мати Божа)

Тед знову впав у запаморочений, напівсвідомий стан. Цього разу, коли вона клацнула пальцями в нього перед обличчям, не було жодної реакції.

«О Господи, у нього через це можуть розвинутися комплекси. Любий мій Теде, якби ж я тільки залишила тебе з Деббі».

Вона взяла Теда за плечі й заходилася м’яко термосити.

— Я заснув? — знову запитав він.