— Я не злякаюся. Я просто хочу поїхати з тобою.
Донна безпорадно глянула на Теда, розуміючи, що краще слід зателефонувати Деббі Ґерінджер, відчуваючи, що чотирирічний син безсоромно нею маніпулює. І якщо вона піддасться, то не тому, що це правильне рішення. «Це схоже на ланцюгову реакцію, — безпомічно думала Донна. — Вона не знає впину і виводить з ладу механізми, про існування яких я навіть не підозрювала. О Боже, як би мені хотілося бути на Таїті».
Вона відкрила рота, збираючись вельми твердо й безапеляційно заявити, що зателефонує Деббі і коли він буде чемний, вони зможуть разом приготувати попкорн, а коли нечемний, то відразу ж після вечері піде спати — і на цьому крапка. Та вимовила зовсім інше:
— Добре, їдь зі мною. Та наш «пінто» може не витримати, і якщо це станеться, нам треба буде йти шукати чиюсь хату і викликати міське таксі. І коли ми будемо йти, я не хочу вислуховувати твоє скиглення, Теде Трентоне.
— Я не буду…
— Дозволь мені закінчити. Я не хочу, щоб ти скиглив і просив тебе понести, я цього робити не збираюся. Ми дійшли згоди?
— Так, так! Звичайно!
Тед підхопився з канапи, вмить забувши про горе.
— Ми їдемо зараз?
— Так, напевне. Або… Я придумала. Чому б мені спершу не приготувати нам перекусити? І налити в термоси молока.
— Щоб розкласти табір на всю ніч?
Тед раптом завагався.
— Ні, любий, — вона всміхнулась і легенько обійняла Теда. — Просто я так і не змогла додзвонитися до містера Кембера. Твій тато сказав, що, мабуть, це через те, що в гаражі немає телефону і він не знає, що я дзвонила. А його жінка й син могли кудись поїхати. Тож…
— Йому треба поставити телефон у гаражі, — зауважив Тед. — Він якийсь дурний.
— Тільки йому цього не кажи, — квапливо застерегла Донна. Тед похитав головою.
— У всякому разі, якщо нікого не буде вдома, думаю, ми б могли на нього зачекати, а тим часом трохи перекусити в машині або в них на ґанку.
Тед заплескав у долоні.
— Чудово! Чудово! А можна я візьму коробочку для обіду зі Снупі?
— Звичайно, — повністю здавшись, відповіла Донна.
Донна знайшла пачку печива з інжирним джемом і кілька сосисок «Слім Джим» (сама Донна вважала їх гидотою, але Тед завжди їх дуже любив). Вона загорнула у фольгу трохи зелених оливок і кілька шматочків огірка. Налила молока в термос Теда і до половини заповнила великий термос Віка — той, який він брав у походи з наметами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куджо» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ Стівен Кінг Куджо“ на сторінці 80. Приємного читання.