Розділ « Стівен Кінг Куджо»

А тоді, ніби мимоволі поставивши три комічні крапки, додав:

— Не схоже на те, що в ньому спали.

— Де моя дружина? — закричав Вік у слухавку. — Де мій син? Ви не знаєте?

— Заспокойся, — сказав Роджер, кладучи йому руку на плече. Роджерові легко говорити. Його дружина, як і донечки-близнючки, сплять удома у своїх ліжках. Вік струсив його руку геть.

— Єдине, що я можу сказати вам зараз, містере Трентон, це те, що на місці злочину вже працює команда детективів із поліції штату. Їм допомагають мої люди. Ні у вашій спальні, ні в спальні вашого сина слідів безладу не виявлено.

— Ви хочете сказати, не враховуючи сперми на нашому ліжку, — сердито уточнив Вік, і Роджер сіпнувся, як від удару. У нього відвисла нижня щелепа.

— Ну… Щодо цього ви праві, — голос Баннермена звучав зніяковіло. — Але я хотів сказати, що немає жодних ознак… м-м-м… насильства проти однієї чи кількох осіб. Схоже на звичайний акт вандалізму.

— Тоді де Донна з Тедом?

Гнів потонув у хвилі розгублення, і Вік відчув, як у кутиках очей бубнявіють безпорадні й пекучі хлоп’ячі сльози.

— Наразі нам нічого не відомо.

— Кемп. Господи, а якщо їх забрав Кемп?

На коротку мить в уяві зринув невиразний спогад про сон, який він бачив минулої ночі. Донна і Тед сховалися в печері від якоїсь страхітливої тварюки. Потім усе зникло.

— Містере Трентон, у вас є якісь припущення, хто може бути до цього причетний?

— Я виїжджаю в аеропорт і найму машину, — урвав його Вік. — Думаю, до п’ятої приїду.

— Звісно, містере Трентон, — терпляче заговорив Баннермен, — але якщо зникнення вашої дружини і сина якось пов’язане з цим актом вандалізму, то час може бути на вагу золота. Якщо у вас є бодай найменші підозри щодо того, хто міг затаїти зло на вас чи вашу дружину, через реальну чи уявну…

— Кемп, — вичавив Вік слабким, здушеним голосом. Він більше не міг стримувати сліз. Вони мусили вилитися назовні. Вік відчував, як вони котяться по обличчю. — Це зробив Кемп. Я впевнений. Боже мій, а якщо він їх викрав?

— Хто такий цей Кемп? — спитав Баннермен. Голос у нього більше не був зніяковілий. Тон став різким і вимогливим.

Тримаючи слухавку в правій руці, лівою він затулив очі, відгороджуючись від Роджера, від цього готельного номера, від звуків телевізора — від усього. Тепер він перебував у темряві, наодинці зі своїм уривчастим голосом і гарячою плинною субстанцією своїх сліз.

— Стів Кемп, — вичавив Вік. — Стівен Кемп. У нього в місті була майстерня під назвою «Сільський ремонтник меблів». Він уже поїхав. Принаймні так каже моя дружина. Він і моя дружина… Донна… вони… у них… Одним словом, у них був роман. Вони гралися. Це не тривало довго. Вона з ним порвала. Я дізнався, бо він написав мені записку. Вона… вона була доволі огидною. Гадаю, він хотів поквитатися. Думаю, Кемп не дуже любить, коли йому дають відкоша. Це… схоже на ту записку, тільки в збільшеному масштабі.

Він люто потер очі долонею, спричинивши падіння цілої галактики червоних зірок.