Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Птахоферма Торнтонів, слухаю вас.

— Привіт, Бессі, це ти?

— Ага.

— Це Чаріті Кембер. Я дзвоню з Коннектикуту. Альва десь біля тебе?

Бретт сидів на канапі, вдаючи, що читає книжку.

— Та де. У нього сьогодні боулінг. Весь народ поїхав до Бриджтона в «Пондічері». Якісь проблеми?

Чаріті заздалегідь ретельно спланувала, що скаже Бессі. Ситуація була дещо делікатною. Як майже кожна заміжня жінка в Касл-Року (хоч незаміжніх це теж стосувалося), Бессі любила побазікати, і коли вона довідається, що Джо Кембер, поки дружина з сином поїхали до Коннектикуту в гості до сестри, без її відома кудись повіявся, то це точно стане темою для обговорення «сільського радіо».

— Ні, просто ми з Бреттом трохи хвилюємося через собаку.

— Через вашого сенбернара?

— Ага. Куджо. Ми з Бреттом тут, у моєї сестри, а Джо поїхав у справах до Портсмута.

Нахабна брехня, зате безпечна. Джо й справді інколи їздив до Портсмута по деталі, тому що там їх можна було придбати без податків, а ще на автоаукціони.

— Просто хотіла впевнитися, що він попросив когось годувати собаку. Ти ж знаєш цих чоловіків.

— Здається, Джо заїжджав до нас учора чи позавчора, — з сумнівом сказала Бессі.

Насправді це було минулого четверга. Бессі Торнтон не відзначалася особливим розумом. Її двоюрідна бабуся, покійна Евві Чалмерс, обожнювала кричати всім, хто хотів слухати, що Бессі ніколи не складе жоден з отих IQ-тестів, зате в неї добре серце. Життя на птахофермі Торнтона було непростим, і єдиною душевною відрадою Бессі були серіали: «Як обертається земля», «Лікарі» та «Всі мої діти». Вона спробувала дивитися «Молодих і невтомних», та вважала їх надто безсоромними. У неї була схильність плутати ті моменти реального життя, які не стосувалися годування й поїння курей, уміння поставити музику, що допомагає їм нестися, перевірки й сортування яєць, готування, прання, продажу яєць, прибирання і догляду за садом. І, звісно ж, узимку вона могла назвати кожному точну дату зборів «Касл-Рокських снігових дияволів», клубу любителів снігоходів, членами якого були вони з Альвою.

Того дня Джо відвозив їм залатану шину від трактора. Він не взяв із них грошей, оскільки Кембери завжди отримували яйця за півціни. А ще Альва кожного квітня орав їхній маленький город, тож Джо був радий допомогти. Ось так і виживали селяни.

Чаріті чудово пам’ятала, що її чоловік відвозив полагоджену шину минулого четверга. Вона також знала, що Бессі легко може поплутати дні. Тепер перед нею стояла дилема: чи спитати Бессі, чи, кажучи «вчора або позавчора», вона має на увазі той день, коли Джо відвозив їм шину від трактора. Коли вона відповість: «Ага. Бачиш, ти мені нагадала», — це означатиме, що Джо не був у них від минулого четверга, з чого випливає, що він не просив Альву годувати Куджо, а отже, Альва не знає нічого про здоров’я і самопочуття собаки.

А може, просто лишити все як є, і нехай Бретт заспокоїться. Вони радісно проведуть решту часу в гостях і не думатимуть постійно, що там скоїлося вдома. А ще, «скажи правду і посором диявола», вона трохи ревнувала Бретта до Куджо. Пес відволікав його увагу, можливо, від найважливішої поїздки в його житті. Вона хотіла, щоб хлопець побачив усю повноту нового життя, весь спектр нових можливостей. І коли через кілька років йому прийде пора обирати, у які двері ввійти, а яким дозволити зачинитися, він зможе прийняти рішення не так однобоко. Можливо, вона помилялася, вважаючи, що зможе його скерувати, але принаймні треба було дати йому можливість пізнати щось інше і сформувати власну думку.

Хіба можна дозволити, щоб цьому стали на заваді переживання через якогось там чортового собаку?

— Чаріті, ти тут? Я казала, що думаю…

— Так, так, я чую, Бессі. Напевно, тоді він і попросив Альву годувати Куджо.