Донна, насупившись, стояла біля машини. Вона чула цокотіння першого камінця і другого. Але третій… Було таке враження, ніби він узагалі не досягнув землі. Ні найменшого звуку. Що це означає?
Раптом у Донни пропало будь-яке бажання бігти до дверей ґанку, доки вона не побачить, що за автомобілем нічого не зачаїлося. Тоді — відразу ж. Справді. Але… просто пересвідчитися.
Вона ступила крок. Два. Три.
Куджо приготувався. Його очі палали в темряві.
Чотири кроки від дверей машини. Серце било в грудях, мов барабан.
Куджо побачив стегно ЖІНКИ. За мить вона його помітить. Добре. Він хотів, щоб вона його помітила.
П’ять кроків від дверей.
Донна повернула голову. М’язи шиї зарипіли, мов пружини на старих дверях. У неї з’явилося передчуття, відчуття деякої впевненості. Вона повернула голову, шукаючи Куджо. Він був там. Він весь час був там. Скоцюрбившись, ховався від неї, чатував на неї, залігши в кущах.
На мить їхні очі перетнулися: світло-блакитні Донни і каламутно-червоні Куджо. Якусь мить вона дивилася його очима: бачила себе, бачила ЖІНКУ. «А він бачить себе в моїх очах?»
Куджо стрибнув.
Цього разу її не паралізувало. Донна метнулася назад, намацуючи позаду себе ручку дверей. Він гарчав і вишкірявся. З-поміж зубів в’язкими нитками збігала слина.
Він приземлився там, де мить тому стояла Донна, і незграбно посковзнувся на гравії, давши їй додаткову цінну секунду.
Палець намацав під ручкою дверей кнопку і натиснув. Донна потягла. Двері заїли. Вони не відчиняться. Куджо стрибнув на неї.
Було таке відчуття, ніби в м’яку, вразливу плоть її грудей влучили м’ячем для аеробіки. Донна відчула, як вони з болем втискаються в ребра, і схопила собаку за горло, занурившись пальцями в товсту, жорстку шерсть і намагаючись відіпхнути його геть. Донна чула його швидке, хапливе дихання. Світло зірок відбивалося в його божевільних очах каламутними півколами. Зуби клацали лише в кількох дюймах від її обличчя. Від його подиху несло потойбіччям, невиліковною хворобою і безтямною жагою вбивства. У голові зринув ідіотський спогад про забиту мийку, з якої на стелю вистрілювала зелена грязюка, просто перед самою вечіркою її матері.
Коли задні лапи Куджо відірвалися від землі в черговій спробі дотягтися їй до горла, Донні вдалося, напруживши всю свою силу, якось скинути його з себе. Вона безпорадно водила руками позаду себе, шукаючи кнопку, і нарешті знайшла. Та перш ніж устигла натиснути на неї, Куджо атакував знову. Вона садонула пса ногою, і підошва кросівки влучила йому в ніс, і без того добряче потовчений після нападів на машину в стилі камікадзе. Собака гепнувся на зад, завиваючи від болю й люті.
Донна знову взялася за кнопку, чудово розуміючи, що це її останній шанс і останній шанс Теда. Коли вона втиснула її і щосили потягла, Куджо напав знову: пекельна тварюка, що нападатиме й нападатиме, доки не помре… хтось із них двох. Рука була вивернута під неприродним кутом, м’язи рухалися, долаючи власну силу опору. Вона відчула гострий спазм болю в спині трохи вище від правої ключиці. Схоже на вивих. Але дверцята відчинилися.
Тільки Донна встигла впасти на сидіння, як собака вже знову був на ній.
Тед прокинувся. Він побачив, як щось кудлате, червонооке й страхітливе притисло його маму до приладової панелі «пінто». Це щось було в неї на колінах, і він знав, що це. О так. То була істота з його шафи, що обіцяла підходити все ближче й ближче, доки врешті-решт не опиниться зовсім поруч. І ось воно. Уже тут. Слова проти чудовиськ не подіяли. Чудовисько вже тут і вбиває його маму. Тед закричав, затуливши очі долонями.
Зуби клацали в кількох дюймах від її оголеної талії. Вона відбивалася, як могла, майже не зауважуючи синових криків. Очі собаки невідривно дивилися на неї. Неймовірно, але він помахував хвостом. Задні лапи молотили по гравію, намагаючись відшукати точку опори, достатньо міцну, аби дати йому можливість заскочити всередину, але камінці раз у раз випорскували.
Куджо шарпнувся вперед, рука Донни зісковзнула… і ось він уже впивався зубами в її голий живіт біля самих білих чашечок ліфчика, намагаючись дістатися до внутрішніх органів…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куджо» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ Стівен Кінг Куджо“ на сторінці 128. Приємного читання.