— Ти йди, як хочеш, — запропонувала Чаріті. — Ми наздоженемо.
— Добре, я буду внизу.
— Закладаюся, з твоїм цуциком усе чудово, Бретте, — сказала Голлі, допиваючи крем-соду.
Бретт насилу посміхнувся, але нічого не сказав. Вони спостерігали, як Голлі віддаляється, елегантна у своїй темно-багряній сукні й босоніжках на корковій підошві, і Чаріті розуміла, що ніколи не зможе стати такою ж. Може, колись, але не зараз. Голлі залишила своїх двох із нянькою, і близько полудня вони приїхали в Бриджпорт. Вона пригостила Чаріті та Бретта смачним обідом, розрахувавшись клубною карткою, і вони рушили по крамницях. Та Бретт був притихлий і відсторонений, хвилюючись за Куджо. Та й самій Чаріті не вельми хотілося вештатися по крамницях. Було спекотно, а ще її трохи непокоїв ранковий сомнамбулізм Бретта. Урешті-решт вона запропонувала зателефонувати додому з однієї з тих кабінок, що були в кутку біля бару. Та результат виявився саме таким, як вона й боялася.
Підійшла кельнерка. Чаріті замовила каву, склянку молока і два тістечка.
— Бретте, — почала вона, — коли я сказала татові, що хочу поїхати з тобою до Коннектикуту, він був проти…
— Так я й думав.
— …та потім він передумав. І передумав якось раптово. Гадаю, що, можливо… можливо, він побачив у цьому шанс і собі влаштувати невеличкі канікули. Знаєш, чоловіки люблять іноді поїхати кудись наодинці й чимось зайнятися…
— Наприклад, полювати?
(і волочитись, і напиватись, і один Бог знає що ще і чому)
— Щось таке.
— І кіно?
Принесли замовлення. і Бретт узявся за своє тістечко.
(так, порношоу на Вашингтон-стрит, так звана Фронтова зона)
— Можливо. Тож твій тато міг на кілька днів поїхати до Бостона.
— Не думаю, — з запалом вигукнув Бретт. — У нього купа роботи. Справді, купа. Він сам мені казав.
— Може, роботи виявилося не так багато, як він думав, — промовила Чаріті, сподіваючись, що її цинізм не прорветься назовні. — У всякому разі, гадаю, тато саме так і зробив. Ось чому він не підходив до телефону ні вчора, ні сьогодні. Пий молоко, Бретте. Воно зміцнює кістки.
Він випив півсклянки, виростивши собі сиві вуса. Потім поставив її на стіл.
— Може, й так. Він міг умовити Ґері поїхати з ним. Ґері дуже йому подобається.
— Можливо, вони з Ґері поїхали удвох, — погодилася Чаріті таким тоном, ніби ця ідея їй і на думку не спадала. Та насправді вона вже телефонувала Ґері вранці, коли Бретт надворі грався з Джимом-молодшим. Ніхто не відповів. У неї не було ні крихти сумніву, що, де б не був її чоловік, він разом із Ґері.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куджо» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ Стівен Кінг Куджо“ на сторінці 117. Приємного читання.