Розділ « Стівен Кінг Куджо»

Коли вони зійшли з ескалатора, Бретт перевів очі на матір.

— Ви росли разом, так?

— Можеш мені повірити, — усміхаючись, відповіла Чаріті.

— Вона — справжня красуня, — сказав Бретт.

— Рада, що ти так вважаєш. Я й сама завжди нею захоплювалася.

— Як вона стала такою багатою?

Чаріті зупинилася.

— То ти думаєш, що Голлі і Джим… багаті?

— Їхній будинок — не з дешевих, — пояснив Бретт, і Чаріті побачила, як з-під ще по-дитячому невиразних ліній синового обличчя знову визирнув Джо Кембер у насунутому глибоко на потилицю безформному зеленому капелюсі зі скошеними на один бік мудрагельськими очима. — І цей музичний автомат. Він теж їм влетів у копійку. А ще в неї повний гаманець кредиток, а в нас тільки одна «Тексако»…

Вона рвучко обернулася до нього.

— Думаєш, гарно зазирати в чужі гаманці, коли тебе щойно пригостили смачним обідом?

На обличчі Бретта з’явився здивований, ображений вираз, та за мить воно знову стало спокійним і незворушним. Черговий фокус Джо Кембера.

— Я помітив випадково. Та й важко було не помітити, як вона ними хизувалася…

— Вона ними не хизувалася! — вигукнула шокована Чаріті, знову зупинившись. Вони були вже біля відділу тканин.

— Хизувалася, — не здавався Бретт. — Якби вони були акордеоном, вона б на ньому зіграла «Іспанську ґрандесу».

Чаріті раптом розсердилася на нього, частково через те, що й сама підозрювала щось подібне.

— Вона хотіла, щоб ти їх усі побачила, — додав Бретт. — У мене таке враження.

— Твої враження щодо цього мене мало цікавлять, Бретте Кембере.

Її обличчя розпашіло. Руки аж свербіли вдарити його. А кілька хвилин тому в кав’ярні вона його любила і, що не менш важливо, почувала себе його другом. І куди всі ці добрі почуття тільки поділися?

— Я просто спитав, звідки в неї стільки капусти?