Розділ «4. Старт»

— Так, сер, — відмовив Ендер.

— То відповідай!

— Я уявив, як ви повисли вниз головою, зачепившись ногами, і мені це здалося смішним.

Це прозвучало повною дурницею зараз, коли Графф міряв його крижаним поглядом.

— Тобі це здалося смішним? Ще кому-небудь це здається смішним?

Хтось пробурмотів: «Ні».

— А чому це «ні»? — Графф поглянув на них зі зневагою. — Відсутність мізків — ось що ми маємо в цьому наборі. Жовторотики. Лише одному з вас вистачило тями зрозуміти, що у невагомості обирати можна той напрямок, який уважаєш доцільним. Ти розумієш це, Шафтс?

Хлопчик кивнув.

— Нічого ти не розумієш. Мало того, що дурний, так ще й брехун. Лише один хлопець із цього набору взагалі має розум — Ендер Віггін. Придивляйтеся до нього, маленькі хлопчаки. Він стане командиром раніше, ніж ви вийдете з пелюшок. Бо тямить, як поводитися при нульовій гравітації, а вам усе лишень пустувати.

Нехай би краще Графф зробив із нього посміховисько, а не приклад. Так не можна досягти довіри. Спочатку їм потрібно стати супротивниками, щоби згодом заприятелювати.

— Більшість із вас вилетять на кригу, затямте це, хлопчики. Більшість із вас піде закінчувати Піхотну школу, тому що у вас замало розуму, щоб упоратися з пілотажем у глибокому космосі. Більшість із вас не варта коштів, витрачених на переліт до Бійцівської школи, бо ви не маєте необхідних якостей. Та дехто їх має. Цей дехто зуміє прислужитися людству. Але вам на це сподіватися марно. Я покладаю надії лише на одного.

Несподівано Графф зробив сальто назад, схопився за драбину руками, відштовхнувся від неї ногами й став на голову, якщо підлога розташовувалася внизу. Перебираючи руками, він повернувся назад на своє місце.

— Я бачу, ти тут піднявся, — прошепотів хлопчик, що сидів поруч із Ендером.

Ендер похитав головою.

— То ти навіть не розмовляєш зі мною? — заявив сусід.

— Я не просив його так казати, — пошепки відповів Ендер і відразу отримав болючий удар по голові, а потім ще один.

Позаду хтось засміявся. Той, хто сидів у нього за спиною, відстібнув, напевно, ремені. Знову удар по голові. «Пішов геть, — думав Ендер, — що я тобі зробив?»

Його знову вдарили по голові — хлопці знахабніли, а Графф — що, нічого не помічає? Він збирається припинити це? Наступний удар був ще сильнішим, боляче стало по-справжньому. Де цей Графф?

Тоді Ендер зрозумів. Графф свідомо спровокував їх. Це гірше, ніж те, що показували по телебаченню: коли сержант знущається з тебе — інші тобі співчувають, та коли офіцер сприяє тобі — у них виникає ненависть.

— Агов, вилупку, — почулося ззаду, а після — знову удар по голові. — Тобі це до вподоби? Що, супермозок, класно?