Розділ «13. Валентина»

Валентина жартувала, але боялася, що Ендер прочитає і її думки так, як читав думки ворога. Пітер завжди розумів її чи, принаймні, думав, що розумів, але сам був таким мерзотним, таким аморальним типом, що їй ніколи не було ніяково, коли він угадував навіть її найбрудніші думки. Але Ендер — вона не бажала, щоби він зрозумів її: не хотілося оголювати душу перед ним. Їй буде соромно.

— Ти думаєш, що не зможеш перемогти жучар, якщо не пізнаєш їх?

— Це набагато глибше. Тут, байдикуючи на самоті, я думав і про себе. Намагаюся зрозуміти, чому я так ненавиджу себе.

— Ні, Ендере.

— Не кажи: «Ні, Ендере». Я довго думав, аби це осягнути, і, повір мені, до мене таки дійшло. Ось що: в той момент, коли я по-справжньому розумію мого ворога, розумію його досить добре, щоби перемогти, в цю ж мить я також і люблю його. Я думаю, що неможливо по-справжньому зрозуміти когось, чого вони хочуть, у що вірять, і не любити їх так, як вони люблять себе. І тоді, саме в той момент, коли я їх люблю…

— …ти перемагаєш. — Вона вже не боялася його проникливості.

— Ні, ти не зрозуміла. Я знищую ворога. Я роблю так, аби він більше ніколи не пішов проти мене. Розтираю на порох, аби більше не існував.

— Ні, цього не може бути. — Їй стало лячно з новою силою. — Пітер став м’якшим, а ти… Тебе зробили вбивцею! Дві сторони однієї медалі, але хто з якого боку?

— Я дійсно по-справжньому робив людям боляче, Валю. Я не вигадую.

— Знаю, Ендере…

«Що він зробить зі мною?» — з острахом подумала Валентина.

— Бачиш, Валю, яким я став? — м’яко мовив Ендер. — Навіть ти боїшся мене.

І він торкнувся її щоки так ніжно, що їй захотілося плакати. Згадався дотик його м’якої дитячої ручки, коли вони ще жили разом.

— Я не боюся, — заперечила вона, і зараз це було правдою.

— А варто було б.

— Навіщо?

— Якщо залишишся у воді, змерзнеш до жаб’ячої шкіри. Та ще й акула може з’їсти. — Він усміхнувся: — А мене акули давно вже навчилися не чіпати.

Але все ж видряпався на пліт, той хитнувся, його залило водою, і бризки неприємним холодом упали на спину Валентини.

— Ендере, Пітер збирається пробитися до влади, і в нього вийде… Він достатньо розумний, аби вичекати, скільки потрібно. Якщо не зараз, то згодом. Я не знаю, добре це чи погано. Пітер може бути жорстоким, але він знає, як захопити й зберегти владу, і є ознаки того, що після закінчення війни, а, можливо, навіть раніше, світ знову перетвориться на хаос… Країни Східного пакту прагнули гегемонії до Першого вторгнення. Якщо вони спробують добитися її після…

— Тоді навіть Пітер — краща альтернатива.