Розділ «12. Бонзо»

— Друга смерть в історії нашої школи. Добре, хоч цього разу не самогубство.

— А вбивство вам більше до вподоби, майоре Імбу?

— Це було не вбивство, полковнику. Це знято на відео з двох боків. Ніхто не може звинуватити Ендера у тому, що трапилося.

— Але можуть звинуватити Граффа. Коли закінчиться війна, цивільні можуть ворушити наші файли й вирішувати, що правильно, а що — ні. І роздаватимуть медалі тим, хто, на їхню думку, поводився справедливо, і відправляти у відставку без пенсії або кидати до в’язниць будь-кого, на кого впаде підозра у неправових діях. Принаймні, у них вистачило здорового глузду, щоби не сказати Ендеру, шо той хлопець помер.

— І вдруге теж.

— Так, про Стілсона йому теж не сказали.

— Малюк лякає мене.

— Ендер Віггін не вбивця, він просто виграє… І робить це вправно. Хай його бояться жучари.

— Мені вже майже шкода жучар, як подумаю, що ними займеться Ендер Віггін.

— А мені шкода лише самого Ендера. Але не настільки, щоби давати йому послаблення. Я щойно отримав доступ до матеріалів, які надавалися Граффу весь цей час. Довідки про рух флоту й подібне. Колись ночами я спав спокійно.

— У нас обмаль часу?

— Не варто було про це говорити. Абсолютно секретна інформація.

— Я знаю.

— Скажімо так: до Командної школи Ендера відправили не занадто рано. Бо хтозна, можливо, роки за два було б уже запізно.